Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интеграция

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

30 апр. 2008 г.

Ukraine, Kiev, 1941, 1943









March of Division "Galizien"





28 квітня на річницю створення 14-ї гренадерської дивізії СС „Галичина” (1 Української), в файному місті Тернопіль було проведено марш пам’яті дивізії. Акція розпочалася о 13.00 під пам’ятником Данилові Галицькому. Після урочистої промови керівника Тернопільського відділу УНТП Романа, колона яку складали понад 50 українських патріотів з різних міст України пройшла центральними вулицями міста. В тому числі і єдиною в Україні вулицею, названою на честь Вояків Дивізії.
Крокуючи містом, учасники акції наспівували патріотичних пісень, роздавали листівки, в яких була описана правда і міфи про Першу Українську Дивізію. Перехожі зустрічали колону привітними усмішками, а водії підтримували гудками клаксонів. Метою акції було виразити пошану до живих ветеранів, а також полеглих бійців. Навчити громадськість пам’ятати, поважати і пишатись своїми героями, а не цуратись їх. Адже подібні дні повинні святкуватись на рівні національних свят.
Прес-служба УНТП

24 апр. 2008 г.

BLONDORACIZM




Третій Фронт — УльтраПравіЛіворадикали


Сьогодні ми досить багато знаємо про боротьбу проти гітлерівської Німеччини так званого європейського антифашистського підпілля, часів Великої Вітчизняної війни. Але насправді, ця боротьба була інспірована і очолена особами з яскраво вираженим націонал-анархістським, ліво-фашистським та націонал-комуністичним світоглядом, тобто тими, кого горезвісні сучасні антифашисти іменують "червоно-коричневою фашистською чумою".

Після захоплення Гітлером Франції вже через місяць у підпільному русі Опору найактивнішим чином бере участь один із найбільш радикальних фашистів Франції, засновник групи "Фасції" і автор націонал-класики "Нова ера людства" Жорж Валуа, також один із засновників "Фасцій" Жан Артюї, редактор радикально-націоналістичного журналу "Планс" ("Плановість") Пилип Ламур та безліч їхніх безіменних соратників, чиї імена на жаль не зберегла історія. Нагадаємо, що влітку 1940 року Третій Рейх був сильний як ніколи, та навряд чи можна було пророчити його майбутню поразку. Тому "ліберали і демократи", майбутні "антифашисти останнього дня" воліли сидіти тихо як миші перед німецьким віником, або вигинати хребет перед окупантами, аніж вести підпільну війну проти них.

Николай Курьянович: «Скинхэды – люди с высоким образовательным, интеллектуальным уровнем»

Москва, Ноябрь 15 (Новый Регион, Денис Фрунзе) – Депутат Государственной Думы Николай Курьянович, заявивший о своем желании баллотироваться на пост президента России, осудил убийства на национальной почве, в которых обвиняют скинхэдов. Вместе с тем, депутат-националист обратил внимание на замалчивание преступлений, совершаемых против этнических русских бандами, состоящими из представителей национальных меньшинств.

«Я отношусь отрицательно к фактам всех этих резонансных убийств, заявил Курьянович. – Это не способ решения имеющихся в обществе проблем. Эти проблемы должны решаться цивилизованно, на государственном уровне. Однако не могу не обратить внимания на однобокое освещение подобных преступлений. Например, все СМИ написали об убийстве таджикской девочки в Санкт-Петербурге, при этом объявив виновными скинхэдов. Но после того, как было проведено расследование, мало кто из представителей СМИ ознакомил свою аудиторию с его официальными итогами. Прокуратура выяснила, что убийство совершили не скинхэды, а наркоманы, которые должны были денег папе убитой девочки, который являлся торговцем наркотиками, а сама девочка осуществляла продажу наркотиков по приказу своей семьи. Никто не рассказывает о случаях, когда русских девушек насилуют кавказцы».
Курьянович не без симпатии отозвался о представителях движения скинхэдов, назвав их истинными патриотами России. «Скинхэды – это те парни, которых в СМИ зачастую представляют какими-то маргиналами, недоучками, – заявил Курьянович. – Однако, это далеко не так. Я много общался с ними, и могу сказать, что в этом движении состоят ребята с высоким образовательным и интеллектуальным уровнем. Они видят и понимают, что происходит в России. Именно это понимание порой и подталкивает их к противоправной деятельности. Во время встреч я разъясняю им, что подобные методы не могут никуда привести, а способны только дискредитировать националистическое движение».

Курьянович не стал скрывать, что перед «Русским Маршем» этого года в среде националистов произошел раскол, но при этом выразил надежду, что большинство из приверженцев ультраправых идей поддержат именно его.

«Раскол действительно произошел, – подтвердил Курьянович. – Я изначально был против проведения двух «Русских Маршей» в Москве. Предлагал сделать все вместе, но пройти разными колоннами. Однако амбиции некоторых руководителей возобладали над здравым смыслом. После всего случившегося я принял решение о своем выходе из «Славянского Союза» и заявил, что не поддерживаю политику лидеров ДПНИ. Они совершили огромную политическую глупость, последствия которой еще не до конца поняли».

В своем стремлении идти на выборы, Курьянович, по его словам, готов к любым трудностям и в любом случае пойдет до конца. «Я мог бы, как мне советовали, вступить в «Единую Россию», – заявил Курьянович. – Но я не хотел пятнать свою совесть, как это сделали многие из тех, кого я когда-то знал и уважал. Эти люди запятнали и свои совести, и свои мундиры. Решение баллотироваться на пост президента – очень непростое для меня решение, последствия которого могут быть самыми разными. Но как сказал в свое время князь-анархист Петр Кропоткин: «Каждый, кто хочет заниматься политикой в России, должен быть готов к тому, что может быть уничтожен физически».

http://www.nr2.ru/moskow/150136.html

SS Galizien


23 апр. 2008 г.

Manifest of Virtual State


Манифест виртуального государства
1. Мир тесен
Мир сделался слишком тесен и мал для свободного творчества. Проблема даже не в численности населения, а в тотальной "поделенности" мира, в его переполненности готовыми формами, институтами, центрами власти. Свободного места и свободных ресурсов, чтобы сделать что-то масштабное "с чистого листа", в нем почти не осталось. Эта проблема равным образом существует и в благополучных, и в неблагополучных странах, внешне принимая разные формы.
В благополучных странах, в Америке и Европе, теснота мира выступает как скука комфортного, но бесцельного существования. Большинство людей в этих странах получает все, что нужно для жизни, в том числе разнообразный набор сфер деятельности, активных социальных ниш, где они могут реализовать свою энергию. Но эти "pret-a-porter" варианты так плотно занимают политическое, экономическое и культурное пространство, что какие-то новые формы отношений уже не могут там возникнуть. А поскольку в мире сейчас все больше укореняется одна единая культура, единый всепланетный социум, все это "готовое социальное платье" кроится по одному шаблону, не оставляя места для чего-то другого, на него не похожего. Несмотря на кажущееся разнообразие возможностей выбора, человек не имеет возможности самому построить свой мир, развернуть творческий потенциал своей личности в тех формах, которые ей внутренне присущи. Мера свободы здесь изначально ограничена чисто служебной функцией в рамках давно налаженной машины производства и потребления. На человека со всех сторон давят господствующие экономические отношения, шаблоны масс-медиа, идеалы благополучия, контролирующая и регламентирующая власть государственных структур. Все это не оставляет места для других возможных миров, способных увеличить разнообразие форм жизни (или хотя бы выйти за пределы реального однообразия).

17 апр. 2008 г.

Отец президента Украины был «лагерным полицаем»?

"«В Москве появилась изданная израильским автором Юрием Вильнером биография Андрея Ющенко - отца действующего президента Украины Виктора Ющенко - "Андрей Ющенко: персонаж и "легенда". Книга открывается эпиграфом из интервью брата Виктора Ющенко - Петра, в котором он свидетельствует: "В нашей семье ежедневно пили хороший кофе, к которому папа пристрастился в плену".

"Биография отца нынешнего президента Украины стала в последние годы одной из самых обсуждаемых тем на Украине... Виктор Ющенко с самого начала своей публичной политической карьеры декларировал особый взгляд на историю Второй мировой войны, не скрывал своих симпатий к националистическим формированиям ОУН-УПА и не делал особой разницы между советскими солдатами и гитлеровцами", - пишет автор книги Юрий Вильнер.

Как сообщает Regnum, в результате обширного исследования, основанного на анализе и сравнении собственноручных автобиографий отца Ющенко из архивов спецслужб, Вильнер пришел к выводу, что "неоспоримым фактом является то, что Андрей Ющенко неоднократно лгал о своей биографии. В частности, он лгал о реальных событиях своей довоенной жизни, об обстоятельствах, при которых он попал в плен, а также о том, что он делал в период войны.

Неоспоримым фактом является то, что этой ложью Андрей Ющенко хотел скрыть реальные факты своей биографии, относящиеся к периоду его пребывания в плену. Особые усилия он прилагал к тому, чтобы скрыть свое пребывание в плену в начале и в конце войны. Кроме того, он явно стремился скрыть факты своего нахождения в некоторых лагерях, где он, согласно документам, числился в качестве военнопленного.

Анализ имеющихся документов позволяет с высокой степенью уверенности предполагать, что Ющенко в период войны сотрудничал с немцами сначала в роли "лагерного полицая", а затем и внедренного агента-осведомителя. Именно стремлением скрыть факт сотрудничества с немцами и объясняются попытки Ющенко умолчать или исказить реальные факты своей биографии периода войны".

СПРАВКА:

"Андрей Ющенко находился в концентрационном лагере Флоссенбюрг в Германии с декабря 1944 года по 23 апреля 1945 года.

Этот концентрационный лагерь был организован CC в 1938 году. До 1942 года узники лагеря работали в гранитных каменоломнях. С 1942 года заключенные Флоссенбюрга должны были работать на военную промышленность фирмы Мессершмит. Большая часть узников была из Польши, СССР, Венгрии и Чехии.

Всего с 1938 по 1945 годы в концлагере Флоссенбюрг и его филиалах были зарегистрированы около 100 тысяч узников. Приблизительно 30 тысяч из них погибли.

В 1946 году в Флоссенбюрге был создан мемориал жертвам концлагеря. К входу в мемориал были перенесены прежние лагерные ворота и несколько фрагментов лагерного ограждения. Также было сохранено здание крематория, который стал объектом мемориала. Впоследствии мемориал концлагеря был дополнен разными памятниками и мемориальными объектами.

22 июля 2007 во время неофициального визита в Германию президент Украины Виктор Ющенко и его супруга Екатерина Ющенко приняли участие в открытии музея Мемориального комплекса "Флоссенбюрг". На открытии музея также присутствовали брат президента Петр Ющенко и дети президента."

Примечание: Те, кто хорошо учился, помнит, что во времена СССР графы в анкете «был ли кто-либо из родственников в плену» и «есть ли родственники за границей» при положительном ответе автоматически означали жирный крест не только на твоей карьере, но и на судьбе всех твоих родственников. Так что в этом плане биографические недомолвки отца Виктора Ющенко вполне объяснимы."

СКАЧАТЬ КНИГУ ЦЕЛИКОМ
http://informacia.ru/2008/juschenko.pdf

http://www.newsland.ru/News/Detail/id/245882/

74 года спустя: Германия оправдала обвиняемого в поджоге Рейхстага Маринуса ван дер Люббе

Генеральная прокуратура Германии спустя 74 года оправдала голландца Маринуса ван дер Люббе, казненного нацистами за поджог Рейхстага. Ван дер Люббе оправдан на основании принятого в Германии «Закона о несправедливых приговорах нацистских судов».

Почти три четверти века о поджоге Рейхстага спорят политики, историки и юристы. Молодого голландца Маринуса ван дер Люббе задержали в пылающем здании Рейхстага 27 февраля 1933 года. Ван дер Люббе, которого одни историки считают коммунистом, а другие – анархистом, взял на себя ответственность за поджог. Кроме юного голландца, нацисты обвинили в содеянном тогдашнего председателя фракции коммунистов в Рейхстаге Эрнста Торгляра и троих болгарских коммунистов, в том числе и будущего генерального секретаря Коминтерна Георгия Димитрова. Однако спустя 74 года историки не находят подтверждений того,что ван дер Люббе действительно участвовал в поджоге.
Поджог Рейхстага – одна из самых страшных страниц немецкой истории. Гитлер нашел прекрасный повод для массовых репрессий и отмены большинства конституционных прав и свобод.

По окончанию Второй мировой войны брат казненного Ян ван дер Люббе неоднократно пытался в немецких судах добиться посмертной амнистии Маринуса. Однако возможным это стало только после того, как в 1998 году в Германии был принят закон о несправедливых приговорах нацистских судов. Ходатайство об оправдании Маринуса ван дер Люббе направил в генеральную прокуратуру берлинский адвокат Райнхард Хиллебранд. И добился успеха: «Вопрос об оправдании Маринуса Ван дер Люббе не решался на протяжении нескольких десятилетий, хотя его родные неоднократно обращались в различные немецкие инстанции В 1967 году решение нацистского суда уже повергалось ревизии. Смертная казнь Маринусу ван дер Люббе была заменена 8 годами лишения свободы. Однако о полном оправдании речь не шла. В 1998 году в Германии был принят закон, позволяющий отменять несудебные решения времен Третьего Рейха, которые имеют политическую окраску. Дело Маринуса ван дер Люббе как раз и носит политический характер», - сказал Райнхард Хиллебранд Радио Свобода.

Оправдание Маринуса Ван дер Люббе для Радио Свобода комментирует известный историк, бывший сотрудник Академии наук ГДР Йорн Шютрумпф.
-Кем был Маринус ван дер Люббе?
- В 1933 году Маринус ван дер Люббе приехал в Германию для того, чтобы каким-то образом бороться с пришедшими к власти национал-социалистами. Во время пожара он, по-видимому, совершенно случайно оказался в здании Рейхстага. Однако ван дер Люббе не поджигал Рейхстаг. Вероятнее всего, ван дер Люббе был достаточно амбициозным и психически не вполне здоровым человеком. Поэтому он и решил взять всю вину на себя.
- Ван дер Люббе был коммунистом или анархистом ? У историков нет единства по этому вопросу.
- В любом случае он был «левым». И, мне кажется, сегодня уже не так важно, каких политических взглядов он придерживался. Ван дер Люббе стал подходящим для нацистов «козлом отпущения»
- Какую роль в истории Германии сыграл поджог Рейхстага?
- Поджог Рейхстага стал настоящей катастрофой для Германии. Поджог Рейхстага был выгоден нацистам. Это дало им повод со всей жестокостью подавить своих политических противников. Без поджога Рейхстага фашисты не смогли бы так быстро установить свою диктатуру в Германии. Гитлер стал главой немецкого правительства 30 января 1933 года. Однако этот день ознаменовал собой лишь формальный приход фашистов к власти. Фактически же диктатура установилась после 27 февраля того же года – то есть после поджога Рейхстага. Именно с того дня и начался террор по всей Германии.
- Почему Маринус ван дер Люббе не был оправдан раньше, ведь после войны прошло несколько десятилетий?
- После Второй мировой войны среди политиков, историков, юристов часто вспыхивали споры о поджоге Рейхстага. Долгое время политическая элита Западной Германии была заинтересована в том, чтобы ван дер Люббе продолжал оставаться в глазах общественности преступником-одиночкой. Однако на основе последних исторических исследований можно делать вывод о том, что ван дер Люббе не поджигал Рейхстаг. И только сейчас, после принятия «Закона о несправедливых приговорах нацистских судов», ван дер Люббе оправдан.
- После того, как немецкая прокуратура вынесла свое решение, споры историков вокруг Маринуса ван дер Люббе прекратятся?
- До сих пор важные документы о поджоге Рейхстага находятся в архивах КПСС, болгарской компартии, в архивах Коминтерна. А немецкие историки продолжают спорить об обстоятельствах поджога Рейхстага. Хотя я бы на их месте не спорил, а отправился бы в Москву и Софию, в партийные архивы. И поработал бы там несколько месяцев, после чего можно было бы очень быстро прийти к единому мнению о том, при каких обстоятельствах сгорел Рейхстаг.

Гитлер — у стен Кремля.

Нацистская литература в России запрещена. За разжигание межнациональной розни ждет уголовная ответственность. Милиция утверждает, что единой организации скинхедов в Москве нет. Да и как может возрождаться фашизм в стране, одержавшей великую Победу над коричневой чумой? К великому сожалению, еще как может. Убедиться в этом совсем не сложно.

Москва. Красная площадь. Место проведения парадов в честь Великой Победы над фашизмом. При входе на нее — памятник Георгию Жукову и Вечный огонь в память о погибших. А совсем рядом, буквально в ста метрах, в широком ассортименте — нацистская литература и видеофильмы о “славных временах” Третьего рейха. Корреспонденты “МК” провели контрольную закупку у торговцев запрещенной в России продукцией, которым никто ничего не запрещает. Даже у стен Кремля.

Если подойти к бывшему зданию Музея Ленина и внимательно приглядеться, то сразу обращаешь внимание на нескольких мужчин, стоящих с сумками-тележками на колесиках. Подходим и спрашиваем: что почем? Отвечают охотно, даже дают почитать прайс-лист. А в нем — чего только нет.

Вот, например, экранизированная жизнь Хорста Весселя (нацистский штурмовик, в честь которого был написан гимн гитлеровской партии). Ну и так далее в том же духе.

Первым мы посмотрели немецкий фильм 1930-х годов “Юный патриот Квекс”. Кино дублировано на русском. А его содержание прольет бальзам на душу любого антисемита-неонациста. Юноша по имени Квекс чуть не угодил в тюрьму: хотел с голоду украсть в еврейской лавке яблоко, да поймали. Спасибо, отбили от полиции “истинные немецкие патриоты”. И вот Квекс медленно приходит к национал-социализму.

Смотрим дальше. Вот купленный там же, у Кремля, за спиной у маршала Жукова, фильм “Марш для патриотов”. Его сюжет прост и понятен: сотни молодых немцев колоннами, под знаменами со свастикой идут через всю Германию, чтобы в Нюрнберге послушать своего фюрера.

Так, что еще есть в продаже в нацистской лавке?

На следующий день, ознакомившись с кинопродукцией, мы спрашиваем у одного из торговцев: “А нельзя ли у вас купить “Майн Кампф?”

— Почему нельзя? 750 рублей, — отвечает мужичок.

И видя наше некоторое замешательство, добавляет:

— Да вы не стесняйтесь, любую литературу о фюрере и нацизме спрашивайте — у меня все есть!

Продавец извлекает из сумки книжку. Разглядываем: действительно — “Майн Кампф”. Как пояснил продавец, книга эта у нас сейчас очень востребована, покупают по нескольку экземпляров в день. Кстати, в “Майн Кампф” про Россию есть глава, где русские прямо именуются “более низкой расой”.

В конце беседы продавцы, видимо, вспомнив, что торговать книжками Гитлера в России запрещено законом, предупредили: “Если милиция задержит, то откуда взяли книгу — не говорите”. Впрочем, по-видимому, речь шла о какой угодно, только не о местной, прикремлевской милиции. Она, родимая, стояла метрах в пятидесяти, курила и никого задерживать (даже проверять — кто и чем торгует с тележек) не собиралась. Раз со стороны стражей закона к торговцам нацизмом претензий нет — значит, похоже, все тут уже проверено и улажено с помощью соответствующих бумажек…

Демократия у нас и правда какая-то совсем суверенная. Ну, где еще, кроме как в стране, победившей фашизм, можно свободно распространять нацистские агитки под носом у первых лиц государства? Мы подсчитали: до кремлевского кабинета президента от места торговли творением фюрера — менее километра. Когда молодой Владимир Путин (Владимир Спиридонович, отец президента) вместе с товарищами стоял насмерть на Невском пятачке, до ближайшего экземпляра “Майн Кампф” в фашистском окопе, вероятно, было не дальше. Невский пятачок в самом широком месте был всего-то 800 метров.

Страшная история теперь повторяется в виде мерзкого фарса.

МЕЖДУ ТЕМ

Следственный комитет прокуратуры Петербурга передал в суд дело газеты “Русь православная” и ее главного редактора Константина Душенова, обвиняемого в публикации экстремистских статей и выпуске националистического фильма.

Следствие установило, что с января 2005 года до середины марта 2007 года Душенов создал организованную группу для распространения фильма экстремистского характера (“Россия с ножом в спине. Еврейский фашизм и геноцид русского народа”), а также публиковал экстремистские статьи.

http://www.newsland.ru/News/Detail/id/235546/

Національна ідея як метод практичних перетворень українського суспільства

К.філос.н., доц., голова молодіжної організації «Осмомисли»
Дичковська Галина


Національна ідея – це словесний вираз глибинного пошуку нашої сокровенної української істини. В чому суть її? Чого ми насправді прагнемо? Що хочемо знайти?

Майже сто літ тому В’ячеслав Липинський писав, що не відбулася жодна нація, яка не мала ідеї місійності. Його доволі часто критикували за це, закидаючи месіанізм, містицизм та намагання копіювати польський чи російський експансіонізм, які прикривалися ідеями месіанізму. Критикували безпідставно і недалекоглядно, бо ця морально кришталево-чиста людина ніколи таких ідей не сповідувала, але добре розуміла, що не маючи в серці ідеї святості України, ідеї України як втілення Божої волі, як становлення найвищої істини, ми ніколи справжньої Української держави не збудуємо.

Часто звучить гасло: Бог і Україна. Наче Бог окремо, а Україна окремо, після Бога. Насправді Україна Божа і в Бозі. Вона не може постати інакше, як в своїй Божій сутності. Це не мої думки, це тільки підсумок Шевченка і Міхновського, Франка і Липи, Липинського і Теліги. Можна назвати ще кілька сотень імен, але завжди становлення України відбувалося як протест проти зла цього світу, як утвердження правди, поваги і любові до людей. Там, де цього нема, нема і України.

Часто повагу і любов до людей намагаються підмінити псевдо толерантністю, суспільство переконують в тому, що воно має бути «терплячим» до іншого, до алкогольної реклами і споювання наших дітей, до хамства чиновника, до розгулу ігрових автоматів і пропаганди содомії, до… Насправді в такий спосіб нам забороняють мати свою думку і відстоювати її, нас десуб’єктизують і роблять з особистості копіювальну машину для відтворення чужої реальності. Толерантний Христос ніколи не проганяв біснуватих, хворих чи прокажених, але вигнав з храму торговців, а толерантність, яка не може відстояти свою правду, є скоріше боягузтвом, ніж толерантністю. Толерантність як євангельське: не судіте, не звинувачуйте, означає розуміння людської проблеми та віру в можливе її виправлення, а не відмову від власного розуміння істини.

Національна ідея – це розуміння сакральної істини України. Суть її в самореалізації суспільства на фізичному, економічному та духовному рівнях. Що відповідає гармонізації таких складових суспільного життя: суспільство (людина) – природа, людина-творчість, людина-суспільство-істина. Відсутність будь-якого з рівнів означає профанацію, формалізацію та врешті деградацію українського буття.

Суспільство-природа – це реалізація не лише нашого фізично-географічного простору, а також долання споживацького ставлення до світу, до природи. Через ідею приватизації землі ми можемо отримати не українського власника, що відстоюватиме свою батьківську землю, а чужоземця-латифундиста, який «легітимно» забере в нас наш природний ресурс і позбавить націю її фізичного простору не шляхом військового завоювання, а шляхом привласнення його економічно. Крім того, ми якось тотально забули, що природа – наше джерело буття і самі ставимося до неї як безвідповідальні споживачі, а не як вдячні діти.

Бог – творець і ми, створені за подобою Його, розкриваємо себе як його діти саме в творенні, а не в автоматичному виконанні чужої формальної чи фіктивної роботи. В господарстві України має панувати економіка творення матеріального ресурсу, державна підтримка ініціативи і сприяння творчим починанням. Головне навіть не в зовнішній підтримці, а в здатності людини до розкриття цього потенціалу, у вірі в можливість його реалізації, що має зробити саме суспільство, люди і українство.

Українська національна ідея – це суспільство, побудоване на Істині. Не на експансії, як творилися всі світові імперії, не на економічній залежності та страхові втрати матеріального ресурсу, як це часто здійснюється тепер, а на свідомій творчій взаємодії людей. Для того, щоб збудувати таке суспільство, нам треба здолати свій віковічний гріх розбрату, навчитися підтримувати один одного і надавати один одному безконечної впевненості в можливість особистісної творчої реалізації.

І останнє та найважливіше – необхідно мати людей, які захочуть шукати і творити сакральну Україну.

Що ми маємо на сьогодні в реальному нашому житті? Як на практиці втілюємо національну ідею?

Не десь далеко на зросійщеному сході, а в нас в Івано-Франківську, останнім часом активізується ідея «метафізики» Потоцьких. Чому, мовляв, не має місто пам’ятника засновника міста, питають мене студенти, які щойно повернулися із Варшави.

В.Єшкілєв у газеті «Репортер» (17.02.08), в промовистій рубриці «Метафізика Карпат» глорифікує Станіслава Потоцького як «жертовного агнця» на вівтарі протистояння двох аврамічних релігій – християнства та ісламу. Він увійшов до окультної легенди Заходу як постать не тільки героїчна, але й містична».

Невже не розумієте, шановні Івано-Франківці, що чия містика, того й земля, що за такою логікою пам’ятник Катерині в Одесі – не лише закономірність, але необхідність, а на черзі Потьомкін в Херсоні, Єлизавета в Дніпропетровську, Сталін в Донецьку, Петро в Полтаві! Чому б ні? Чому б індіянам Америки не поставити величні пам’ятники англійськими колоністам як увіковічення містики Англійської королеви?

Я хочу спитати Вас і себе: а де містика короля Данила і Осьмомисла, що брав дань з гирла Дунаю? До сьогодні там на території Румунії є місто із зовсім не румунською назвою ЧернаВода, яке зовсім не спішить ставити знаки галицької містики. Де містика тих сотень тисяч козаків, що загинули в бою під Віднем? Чи кров Потоцького більш цінна від їхньої крові? Чи просто ми не вміємо пам’ятати власну містику?

Знаки, пам’ятники не ставляться просто так. Неподалік від нас, в Хотинській фортеці, збудованій королем Данилом, є червоно-біла стіна, до якої регулярно їздять екскурсії з Польщі дивитися на границю території королівства Польського. З Туреччини привозять дітей, щоб вони вклонилися місцю, де загинули їхні предки, йде мова про побудову мінарету, аякже, наша толерантність не лише дозволяє, але й сприяє. На території музею церква російського патріархату, де можна віддати славу «русскому оружию». А де я маю вклонитися Данилові і козакам Сагайдачного?

Не те, щоб їх там зовсім не було, але так, незначним чином, в приймах, як завжди… а треба щоб там (і не тільки там) були їхні українські знаки, і не лише величні, але й містичні.

Один із таких знаків прислали нам донецькі аспіранти Олена Гладковська та Ольга Десятник, члени організації «Осмомисли», які в такий спосіб висловили своє бачення української національної ідеї, видається, дуже доречне…

12 апр. 2008 г.

GO TO THE HEAVEN!


Идущие в Смерть - не знают покоя
В рай прорываясь Священной Войной
Взрывом души, последней строкой
Мир очищая кровавой рекой
Штурмом сердец, разящей мечтой
Грязь разрезая ударной волной
В дорогу домой - бесконечен отход
Их души уносит в священный поток
Плоть разрывая, вместе с грехами
Святые идут на небо с волками
Забыв про молитвы, сгорая от боли
Страдая, за свой последний порок
На землю несётся пылающий
БогБолото людей, бетона и грязи
Сносит осколками ядерной связи
Убийцы-монахи и дикие ангелы
Пылают на грани, в кровавом экстазе
Вкушая плоды священного гнева
Их чистые души рвутся на небо
Никто не способен отнять их борьбу
Они в небесах продолжают войну
Небо пылает от райского сада
И тьму разрезают молний раскаты
Неся с собой Утро Последнего Дня
Багряный рассвет восходит из ада
Сжигая довольное, спящее стадо
В прах превращая любые преграды
Забыв про мечты, оставив беспечность
Безгрешен и чист - рывок в Бесконечность
Ужасен свободы неистовый вой
Небо штурмует Смертников строй
http://community.livejournal.com/apocalypse_cult/608578.html

С днём космонавтики!


Deutschland, Deutschland...


IN TRANZIT

"По этапу" /In TransitРоссия-Великобритания
Режиссер: Том Робертс
Оператор: Сергей Астахов
В ролях: Джон Малкович, Томас Крэчман ("Кинг-Конг", "Пианист"), Даниель Брюль ("Гуд-бай, Ленин"), Ингеборга Дапкунайте, Евгений Миронов, Вера Фармига, Джон Линч
Производство: Thema Production
Продюсеры: Михаил Дунаев, Джимми Де Брабант, Ками Наджи

1946 год. Немецких солдат по ошибке отправляют в перевалочный лагерь, предназначенный для заключенных женщин, которых везут в ГУЛАГ. Все тюремщики — женщины. В течение года немецкие солдаты и русские женщины учатся не только прощать и понимать друг друга, но и начинают испытывать друг к другу более глубокие чувства.

Заявление Ингерманландской Республиканской партии.

На прошедшем в Бухаресте заседании совета Россия-НАТО Владимир Путин заявил, что если Украина будет принята в НАТО, это государство прекратит свое существование. Путин пригрозил, что Россия может начать отторжение Крыма и Восточной Украины.

Также он подверг сомнению существование самого украинского государства.После этого министр иностранных дел России Сергей Лавров в эфире "Эха Москвы" сказал, что Москва будет применять все меры для того, чтобы не допустить принятия Украины и Грузии в НАТО.

А накануне начальник российского Генерального Штаба генерал армии Юрий Балуевский заявил, что Россия будет вынуждена для обеспечения своей безопасности принять меры военного и другого характера в случае вступления в НАТО Украины и Грузии.

Кремлевский мафиозно-олигархический режим, нагло узурпировавший власть, захвативший собственность на огромной территории и купающийся в нефтяных и газовых деньгах, начисто потерял чувство реальности. Кремлевским мечтателям все еще кажется, что Украина и Грузия являются российскими вассалами и они имеют право указывать этим государствам, как нужно жить и как вести внешнюю политику. Кремлевская криминальная мафия окончательно впала в старческий маразм. Ее главари и их верные псы в бессильной ярости скалят зубы - но их время уже кончилось.

Ингерманландская Республиканская партия поддерживает стремление Украины и Грузии к вступлению в блок НАТО. Только вступление в НАТО может дать гарантию существования этим государствам и их защиту от наглого и агрессивного азиатского монстра. Это вступление в иную, Западную Цивилизацию, которое ведет к миру и процветанию.Это европейский, либеральный, демократический выбор, к которому стремятся и свободные граждане Ингрии. Это выбор, который приведет к Свободе.
Ингерманландская Республиканская партия.
12 апреля 2008 года.
Санкт-Петербург.
http://community.livejournal.com/ingria_party/11546.html

Jude


Главный раввин Цфата призвал вешать детей арабов на деревьях
"Две недели прошло с момента их(восьми учеников йешивы) трагической гибели, а государство не предприняло никаких ответных мер, - говорится в статье. – В любой другой стране, которой есть дело до ее граждан, десять детей террориста-убийцы были бы давно уже вздернуты на высоком дереве, чтобы все было видно".
"Государство должно так наказать арабов, чтобы они поползли по земле с воплями "Спасите!.."

"Нужна месть! Нужна такая месть, которая бы страшным эхом отозвалась по всему миру!"

http://cursorinfo.co.il/news/novosti/2008/03/27/eliyahu

Carpathian Ukraine, 1939



Алексей Широпаев: Виктор Ющенко как ледокол национал-демократии

На отношении к Украине сегодня проверяется русское самосознание, степень его свободы от имперщины и совка. Надо ли говорить, что далеко не все эту проверку проходят? Многие русские все еще отказывают украинцам в праве на самостийность, упорно продолжая считать их частью русского народа, а саму Украину – одной из провинций Российской империи, вроде Тульской области. И, прежде всего, так считает Кремль. Он упорно рассматривает Украину как некий заблудший кусок постсоветского пространства, а не как суверенную СТРАНУ. Именно поэтому процесс восстановления украинской идентичности вызывает столь острое недовольство Москвы. Россия, несмотря на очевидность, продолжает включать Киев в сферу своего влияния. В ход идут и нефтегазовый шантаж, и замшелые мифологемы о «триедином русском народе», и кампания «за сохранение церковного единства» (в действительности речь идет о сохранении в Украине позиций Московской патриархии как агента влияния Кремля).Особый гнев Москвы вызывает «крестовый поход» за новую (антиимперскую и антисоветскую) историософию, начатый Киевом в последнее время. Россию прямо-таки корежит от того, что отныне она не рассматривается «проклятыми хохлами» в качестве любимого и ближайшего родственника. Более того: само «воссоединение Украины с Россией» подвергнуто решительной ревизии и переосмыслению.Ближайший пример – смелое решение президента Виктора Ющенко о праздновании 350-летия битвы при Конотопе (1659). Запланированы научные конференции, всеукраинский казачий фестиваль, идет работа над документальным фильмом. Ющенко убежден, что этот юбилей послужит «восстановлению исторической правды и национальной памяти». Тогда, при Конотопе, гетман Выговский наголову разгромил московское войско князя Трубецкого. Что же стоит за Конотопской битвой?Дело в том, что хрестоматийная Переяславская рада (1654) – явление, мягко говоря, неоднозначное. Богдан Хмельницкий пошел на пресловутое «воссоединение» не от хорошей жизни. Это был вынужденный выбор политика, оказавшегося в тисках между Польшей и Московией. Характерно, что поначалу Хмельницкий, сам будучи шляхтичем, и не думал отделяться от Польши; он и поддержавшие его запорожцы ставили вопрос всего лишь об автономии и свободе вероисповедания. Однако, поляки своей упертостью подтолкнули казаков к Москве. Причем последние хорошо понимали, с кем они «воссоединяются», иллюзий не было. Выражая согласие дать присягу московскому царю, казаки требовали (!), чтобы Алексей Михайлович, в свою очередь, присягнул им, казакам, в сохранении казачьих вольностей. В ответ московский посол Бутурлин чванливо заявил, «что у нас не повелось, чтоб цари давали подданным присягу, а вольности ваши Государем соблюдены будут». Уже одно это показывает, какая ментальная пропасть разделяла украинцев и московитов. Первые, несмотря на лихие казацкие чубы, были представителями европейской культуры договорных отношений, т.е. культуры права. Вторые, будучи европеоидами, были наследниками Орды и носителями типично азиатского менталитета. Тем не менее, учитывая свое сложное положение, казаки согласились на условия Бутурлина.Как «соблюла» Москва казацкие вольности, хорошо известно.

3 апр. 2008 г.

Word about Alkazar

Богдан-Ігор АНТОНИЧ СЛОВО ПРО АЛЬКАЗАР

День сороковий полум'я й погуби догоряє в славі,
день сороковий брат на брата накладає хижу руку.
Війна злочинна, братогубна. Сонце ранене кривавить.
Незламна тисяча обранців здавлює в серцях розпуку,
б'ючись, хтозна, чи не із друзями недавніми віч-на-віч.
День сороковий без спочину й сну, в дощі вогненнім зливнім.
Вже голод скручує кишки в сухе мотуззя. Далі навіть
порепані з гарячки губи вимовляти слів забудуть.
Не шкура вже – кора на пнях, на людських пнях шорстких із сажі,
зів'ялі язики телепають в устах просохлим листям,
лиш очі, очі сяють молодо, натхненно й променисто.

Задиханий, вривчастий токіт мітральєз на мить не щухне.
До сонця стіп скривавлених вітри один по однім ляжуть,
і ніч, мов чорний лев, пробуджена на шанці виє глухо.
Толедо на сімох узгір'ях, на червоній кручі Тахо,
це місто до хреста пустелі цвяхами ста башт прибите.
Земля – червона бляха, місяць в обрій вгруз найгрубшим цвяхом,
пустиня, мати вітру, від людей бере за проїзд мито.
В мереживі крутих провулків горде місто ювелірень,
де сонце з патини століть застигло аж зелено-сіре,
тепер в трояндах пострілів зміняє ніч у день багровий.

Хащі димів, багаття буре, сірі й бронзові діброви,
трава колюча — ворса на кожухах скель слизька від крови.
Лежать покошені тіла – рясні джерела з них булькочуть,
джерела струменів червоних. В перегуках хрипнуть дула,
в акордах мітральєз повзуть танкети, жалять оси-кулі,
фонтан піску плює петарда, крові млява, тьмяна п’янкість,
на гусеницях кручених коліс горбатий тулуб танка.

Пустиня, мов червона ліра, під долонею вітрів
видзвонює покутню псальму, свій пустельний “Díes irae”,
і хор гармат, виригуючи з гирл свїй олив’яний спів,
погуби заповідь оповіщає в сторони чотири.
На морі полум'я міцне судно – незламний Альказар
в тюльпанах тисячі експльозій, в квітках, зрослих з динаміту,
в короні із картечів, очервонений, сповитий в жар,
на наших ось очах проходить прямо з дійсности до міту.
В росі вогненній миє мармурово-кам'яне обличчя,
щоб дати ще одне свідоцтво людській тузі за величнім.

Жовтень, 1936

Die Brigade Ehrhardt

Пісня Бригади Морської Піхоти під командування Г.Ерхардта, яка врятувала Берлін від червоної чуми в 1919--1920 роках....

Kamerad, reich mir die Hände,
fest wollen zusammen wir stehen.
Mag man uns auch bekämpfen,
der Geist soll nicht verwehn.

Hakenkreuz am Stahlhelm,
schwarz-weiß-rot das Band,
die Brigade Ehrhardt
werden wir genannt.

Stolz tragen wir die Sterne
und unseren Totenkopf,
Wikingerschiff am Ärmel
Kaiserkrone im Knopf.
Hat man uns auch verraten,
trieb mit uns Schindluderei,
wir wußten, was wir taten
blieben dem Vaterland treu.
Bald werdet auch Ihr erkennen,
was ihr an uns verloren.

Kamerad, reich mir die Hände,
was wir uns einst geschworen:
Ehrhardts Geist im Herzen
kann nicht untergehen.
Die Brigade Ehrhardt
wird einst auferstehen.

Ukrainian NS





14 Thesis about German Revolution

14 тез про Німецьку Революцію. Автори--брати Штрассери, головна конпепція--молодшого брата, Отто.
Текст опубліковано в липневому номері журналу "NS-Briefe" за 1929 рік.

Німецька революція
У чому полягало значення Великої війни? Німецька революція! Це могутня революція двадцятого століття, першим етапом якої була “Світова війна”, частинами якої є всі “путчі”, “повстання” та “битви”, в якій доля випробовує та відкидає різні варіанти для того, аби знайти рішення. На обидвох рівнях життя—духовному, інтелектуальному—відбуваються потужні зміни, змішані у відображенні, роздрібнені у формі, і все ж сповнені одного ритму, спрямовані до однієї мети! Цією метою є революція, революція консерватизму, за допомогою якої Французька революція—тріумф лібералізму—буде скинута, подолана, відсунута вбік! Це революція душі проти революції розуму, націоналізму проти індивідуалізму, соціалізму проти капіталізму, і якщо спробувати оголосити її всеосяжний зміст схематично, ми отримаємо наступне:

І. Німецька Революція перед Богом і людьми заперечує будь-які зобов’язання щодо “мирних договорів” Версалю та Сен-Жермену, договорів, заснованих на брехні про вину Німеччини, встановлених за допомогою грубої сили. Німецька революція оголошує беперервну і фанатичну війну з використанням усіх можливих засобів, аж поки не буде досягнуто повного скасування цих продиктованих договорів та усіх заснованих на них угод.

ІІ. Німецька Революція проголошує свободу німецької нації в сильній німецькій державі, яка об’єднає всі німецькі народи Центральної Європи, і яка, від Мемеля до Страсбурга, від Ойпена до Відня об’єднає всіх німців Батьківщини і невідвойованих територій, і яка через свою велич і потенціал стане хребтом і серцем білої Європи.

ІІІ. Німецька Революція відмовляється правити чужими народами і націями та експлуатувати їх. Вона прагне не більшого і не меншого, аніж достатнього життєвого простору для молодої німецької нації, і якщо здійснення цього найприроднішого права вступає в суперечність із таким самим правом інших народів і націй, Німецька революція визнає розв’язок у вигляді війни як присуд долі.

IV. Німецька Революція оголошує, що єдиною метою держави є консолідація усіх сил нації та рівномірне їх застосування для гарантування життя і майбутнього нації. Революція приймає всі засоби, які допомагають її меті, і відкидає всі засоби, які їй перешкоджають.

V. Тому німецька Революція вимагає найжорсткішого застосування сильної централізованої влади проти всіх оганізацій. Які мають підривний характер, або порушують спокій—політичних, партійних чи релігійних. Централізована держава німецької нації пов’язує разом найпотужнішу єдність тих сил, які мають корені в регіональних чи партикуляристських традиціях.

VI. Як належне продовження високих завдань держави, Німецька Революція надає вільне поле для розвитку сил фахового самоврядування, яке гальмувалося і придушувалося бездушною ліберальною системою. Революція цінує життєву організацію в професійних і фахових палатах вище за штучний парламентаризм, так само як і у всіх питаннях ставить вище особисту відповідальність лідерства над безвідповідальністю анонімної маси.

VII. Німецька Революція оголошує німецьку націю спільнотою долі. Проте Революція усвідомлює, що спільнота долі визначається не лише спільністю потреб, але й спільністю засобів для існування, а відтак погоджується з усіма вимогами, які випливають із цього визнання відповідно до фундаментального принципу: добробут спільноти ставиться понад особисте благо.

VIII. Відтак Німецька Революція відкидає індивідуалістичну економічну систему капіталізму; повалення капіталізму є передумовою успіху Німецької Революції. З такою ж рішучістю Німецька революція стверджує корпоративну економічну систему соціалізму, що виходить із знання того, що метою будь-якої економічної системи є виключно забезпечення потреб нації, а не нажива і збагачення, і завершує цим знанням.

IX. Тому Німецька Революція оголошує своє верховне право володіння на всі земельні ресурси і корисні копалини. Землевласники є лише орендарями, що орендують землю в нації, і є підзвітними нації та державі, оскільки нація як єдине ціле захищає власність.

X. На основі того ж права, Німецька Революція оголошує право всіх трудівників отримувати частку в розподілі власності, прибутку і менеджменті національної економіки, який служить кожен член народної спільноти. Особиста частка трудівника у власності, прибутку і менеджменті здобувається або обмежується збільшенням виробництва продукції, і означає збільшення відповідальності. Німецька Революція усвідомлює і визнає таку рушійну силу , як особисте збагачення, проте вона інтегрує цю силу в ширший механізм заради добробуту нації.

XI. Німецька Революція бачить добробут нації не у нагромадженні матеріальних статків, і не в безмежному покращенні рівня життя, а виключно в оздоровленні і підтримці дарованої Богом єдності—нації. Тільки таким чином зможе Німецька нація виконати завдання, покладене на неї долею.

XII. Німецька революція вбачає це завдання у повному розвитку унікального народного характеру і тому бореться усіма засобами проти расового виродження або чужинських впливів у культурі, за народне відродження і чистоту, за Німецьку культуру. Ця боротьба особливо стосується євреїв, які, разом із міжнародними силами масонства і ультрамонтанства, знищують—почасти через свою природу, почасти зумисно—життя Німецької душі.

XIII. Тому Німецька Революція також бореться проти панування єврейського римського права і за встановлення Німецького права, яке має Німця і його честь за свою вісь та свідомо стверджує цінності людської нерівності. Це Німецьке право визнає за громадян лише членів народної спільноти і цінує всіх за добробутом цілого.

XIV. Німецька Революція повалює світогляд великої Французької Революції і формує обличчя двадцятого століття. Вона є націоналістичною—проти поневолення Німецького народу; вона є соціалістичною—проти тиранії грошей; вона є народною—проти знищення німецької душі—проте вона є такою різносторонньою лише заради нації. І заради цієї нації Німецька революція не ухилиться від жодної битви, жодна жертва не буде для неї завеликою, жодна війна занадто кривавою, оскільки Німеччина повинна жити!

Так ми, молоді, чуємо серцебиття Німецької Революції, так ми, фронтовики, бачимо обличчя близького майбуття, і відчуваємо, зі скромною гордістю, свою роль обраних—битися і перемогти у битві двадцятого століття, задоволених лиш бачити значення цієї війни—Третій Райх.

Ernst Junger. Nationalist Revolution

Ернст Юнгер. Націоналістична революція
Використовуючи почесне окреслення себе як націоналістів, ми не лише прагнемо найжорсткіше відмежуватися від тих, для кого це слово звучить як прокльон, але й взагалі від мирного обивателя. Рух, який прагне захищати життєві цінності силовими методами, і плювати хотів на те, як це сприймається загальноприйнятою мораллю, покладається на воїнів-справжніх повнокровних хлопців, що віддаються справі з радістю та любов'ю. Це не крамарі та виробники марципанів, разом із якими зникає епоха масових призовних армій, а чоловіки, що є небезпечними, оскільки прагнуть бути небезпечними.
Це не ті самозаспокоєні душі, що вважають державу врятованою, бо на вулиці можна носити генеральський однострій або чорно-біло-червоний прапорець, і для яких сенс всесвітньої історії зник одночасно з падінням тронів. Звичайно, якщо ці репрезентанти спокою, порядку та сили витримки (яким лібералізм повинен був би сплачувати державну пенсію за безперебійне постачання сировини для обробки) виступатимуть борцями за націоналізм, існування Листопадової республіки було б гарантоване. Тоді б не було потреби в жодному законі "про захист республіки", а після взаємного роззброєння консервативного та демократичного лібералізму потреба в русі була б задоволена, якби не можна було сподіватися на випадковий кривавий внесок комунізму.
Проте з такою простодушністю не можна рахуватися в тривалій перспективі. Із дивовижною чіткістю з цього часу постає перспектива національної революції, і тому для лібералізму зростає небезпека внаслідок одного удару та освіжаючого акту беззаконня позбутися великої та, схоже, остаточної здобичі 1918 року. Сам націоналізм здивований цією можливістю, яка була б абсолютно неймовірною без усього того, що сталося перед тим-без війни, без падіння режиму, без співвідношення сил, яке з цих подій випливає. Його носії, навіть ті, хто є націоналістами, були настільки призвичаєними до поєднання своєї волі з величезним, переданим кимось апаратом, що із зникненням цього апарату здавалося, у них зникла будь-яка воля до влади. Оскільки націоналізм не відкинув цього, неначе зношений одяг, натомість він потребував тривалого часу для внутрішнього подолання комплексу форм старої держави, навіть коли вони вже довго не належали реальному світу. Під час свого першого, ще незрозумілого, повстання у Мюнхені націоналізм знаходився в середині цього процесу. Але в міру його розвитку народилися цілковито нові почуття. Воля до панування більше не пов'язується та не зобов'язується ні до чого, зате повністю вивільняється-вивільняється настільки повно, як, можливо, німецька воля ще ніколи раніше не вивільнялася.
Таким чином, для націоналізму постає цілковито нова ситуація. Формальне існування минулого завершене, догляд за ним можна залишити, з одного боку, міщанам-обивателям, а з іншого-газетам типу "Weltbühne" [2]. Перший, очевидний обов'язок націоналізму-без жалю повернутись спиною до цього поля бою, що має опосередковану вагу. Натомість його завданням є підготовка та озброєння з усіх сил до битви проти теперішнього стану справ-того самого стану справ, що виник у 1919 році, із деяким оздобленням фасаду, розрахованим на обивателів. Тут потрібно не залишити каменя на камені.
Підготувати націоналізм для здійснення цього завдання-ось справжній сенс революції 1918 року. Вона не лише пробилася крізь нерішучість, яку відчуває німець щодо Революцій взагалі, але й усунула зі шляху всі великі камені, що могли підготувати внутрішні перестороги для безмежного націоналістичного чину. Асболютно необхідно зробити цей шлях цілковито революційним не лише для того, щоб завдати лібералізму смертельного удару в обхід всіх законних "штучок"- це необхідно також для посилення націоналістичної волі як такої. Націоналіст не має права навіть розглядати іншої можливості. Він має священий обов'язок подарувати Німеччині першу справжню революцію, керовану безжально інноваційними ідеями.
Революція, революція! Ось те, що слід проповідувати безупинно, злісно, систематично, безжально-щонайменше протягом десяти років. Наразі мало хто визнав цю вимогу у всій її різкості-сентиментальна балаканина про єдність і братерство все ще процвітає у у всіх можливих і неможливих проявах. Відтак до дідька з такими людьми-або до парламенту, де їм хочеться отримати місце. У нашому обмеженому всесвіті немає місця братерству протилежностей, немає нічого, окрім боротьби. Націоналістична революція не потребує проповідників миру та спокою, вона потребує провісників речення "Володар прийде на вас із гостротою меча"! Вони повинні будуть позбавити слово "революція" тієї сміховинності, якою воно вражене в Німеччині протягом майже ста років. У Великій війні [3] народився небезпечний підвид людей, тож давайте залучимо його до дії!
Тому до праці, товариші! Намагаймося посилити наші впливи у ветеранських спілках, оскільки революціонізувати їх-завдання першої необхідності! Менше добродушності, менше членства, більше активності! Централізована підготовка! Поближче до робітництва! Геть гнилі чари ресторанного затишку! Ми не ляльководи роботодавців. Потрібно розбудовувати та централізувати націоналістичні бойові профспілки, керівництво в яких повинно перейти до робітників націоналістичних поглядів. На націоналістичних барикадах вони досягнуть більшого, аніж марксизм був здатен досягнути за 50 років. А як виглядає ситуація в університетах, у молодіжному русі, та всіх інших місцях, які цікаві для нас? Що таке клітина? Як утвердити державу? Через співпрацю та опозицію. Як заперечити державу? Закрившись від неї, виснажуючи її, творячи державу в державі, самодостатню від ідеї до інструментів влади, які треба створити для неї. Як утвердити німецьку націю? Визнаючи її так, як можна визнавати, будучи націоналістом.
Бути націоналістом під час війни означало прагнути віддати за Німеччину своє життя, бути націоналістом сьогодні означає піднімати прапор революції за прекраснішу та величнішу Німеччину. Це мета, гідна найкращої та найполум'янішої молоді цієї країни.
Примітки.
[1]. Ернст Юнгер-видатний німецький мислитель...а втім, соромно, хлопчики й дівчатка у вашому віці не знати, хто такий Ернст Юнгер.
[2]. "Weltbühne"-щотижнева газета про політику, культуру та економіку, яка пропагувала космополітичні, антинаціональні погляди. Редакторами "Weltbühne" були Зігфрід Якобзон, а також відомі "антифашисти"-дегенерати Курт Тухольський та Карл фон Оссецький. Закрита владою після підпалу Райхстагу комуністичними терористами в 1933 році.
[3]. Великою війною в Європі було прийнято називати Першу світову війну 1914-1918 років до того, як розпочалася Друга та зняла з першої певний ореол демонічної унікальності.

Надруковано в журналі "Die Standarte" від 20 травня 1926 року.

2 апр. 2008 г.

UKRAINIANS, TO ARMS!

Украинцев хотят массово вооружить
Общественная организация "Национальное действие "РІД" предлагает массово вооружить украинцев. В частности, там утверждают, что главным защитником своих гражданских прав должны быть сами граждане государства. Поэтому, по мнению активистов, в Украине должно состояться массовое вооружение ее граждан.
Как сообщили корреспонденту ЛІГАБізнесІнформ в организации, массовое вооружение необходимо, прежде всего, для того, чтобы достичь две цели: защиты личной безопасности граждан и защиты гражданских прав. "Следует, чтобы украинцы вообще могли защититься от преступника еще до того, как он совершит преступление. Почему сейчас невооруженного человека могут ограбить или даже убить несколько вооруженных преступников, а он практически никак не может защититься? Его права начинает защищать милиция и, как правило, недостаточно успешно и после того, как его права были уже нарушены", - подчеркнули активисты и добавили, что преступники пользуются в 90% случаев незарегистрированным оружием.
В качестве средств самозащиты "РІД" предлагает предоставить украинцам право на ношение револьверов и других пистолетов. "Их легко носить, сохранять, присматривать за ними. И они более дешевые, конечно", - уточнили в организации.
На вопрос, предлагает ли "РІД" открыть массово магазины оружия, где можно будет приобрести его как, например, хлеб в супермаркете, активисты ответили положительно. "Но вместе с тем нужно осуществить еще ряд реформ. Кому-либо оружие выдавать не следует. Должны быть определенные нормы. Мы думаем, что со временем большинство населения должно быть вооружено. Также ношение оружия должно быть открытым", - подчеркнули они.
Вместе с тем, на уточнение корреспондента ЛІГАБізнесІнформ, не предусматривает ли воплощение идеи массового вооружения изменений в законодательстве Украины, в частности, отмену Уголовного кодекса, в организации заявили, что изменения законодательства предусматриваются, но отмена Уголовного кодекса - нет. "Когда судья сознательно оправдывает преступника - должен звучать выстрел. Когда чиновник берет взятку - должен звучать выстрел. Когда политик не выполняет своих обещаний - должен звучать выстрел. Украинец должен иметь право защитить себя еще до посягательства на его права", - подытожили в "Национальном действии "РІД".

ЛIГАБiзнесIнформ
Информационное агентство www.liga.net

Nationalist's Revolution

Написане тут багато у чому схоже і посилається на "Дві революції" Ярослава Стецька, але більш звужено та осучаснено, тому особливо актуально.

Нація прагне до безмежного розвитку та розширення у всіх сферах свого життя. На заваді цього можуть бути дві речі: підневільний стан або застарілість форм існування. Щоб подолати це потрібна революція як різкий ривок вперед та звільнення від гніту. Проти гніту внутрішнього і зовнішнього.

Для звільнення та розвитку Нації між іншими Націями, тобто перш за все назовні, потрібна національна революція. Національна революція спирається перш за все на традиціоналізм, національну державність та незалежність, керуючі позиції корінної нації у державі. Простіше кажучи якщо брати наприклад Україну, то національна революція полягає у тому щоб Україна належала українцям або просто «Україна для українців». Національна революція в історії не завжди отримувала широку підтримку народних мас із-за ігнорування соціальних потреб великої частина народу, а соціальні потреби є одним із обов’язкових аспектів у процесі розвитку Нації. Вона (Нація) прагне звільнення соціального, побудови нового суспільного ладу, який забезпечить їй повний розвиток. Його не завжди підтримує аристократичний прошарок народу, скільки їх особисто соціальні питання мало хвилюють.Тобто національна та соціальна революції є сторонами одного і того ж явища, що носить назву націоналістична революція. Націоналістична революція — це поєднання національної та соціальної революцій. Окремо вони не приносять найбільшого та потрібного результату. Якщо буде в теорії побудований справедливий суспільний устрій без звільнення національного, то його швидко знищать окупанти, а якщо прийде звільнення національне без соціального, то Націю з’їсть зсередини класовість та міжусобиця. Соціальна революція має забезпечити збереження здобутків національної революції, тобто пройти в та для національної держави, а національна революція має оберігати здобутки соціальної, водночас виконуючи свої прямі функції.

«Без національно-соціяльної революції немає українського визволення. Хто це відкидає, ставить на інтервенцію. Треба вже нарешті не допустити троянського коня чужої соціяльної демагогії, що завжди валила зсередини Українську державу чи боротьбу за її відновлення. В усіх етапах української національної революції вже відразу, в перший момент, учасником буде весь народ. І найважливіше те, щоб якнайбільше скріпити динамічну потенцію народу, що бореться. Соціяльні переміни не сміють послабити зовнішнього фронту, себто український вояк не сміє кидати фронту тому, що, наприклад, в селі ділять землю, а в місті робітники перебирають фабрики і „йому нічого не лишиться”.» - «Дві революції» Ярослав Стецько

Націоналістична революція є національною тому що забезпечує гідне місце нації у світі та зберігає її самобутність, а соціальною, тому що забезпечує справедливий соціальний устрій всередині нації. Націоналізм є всеохоплюючим. Ми мусимо побудувати не просто Українську Національну Державу, а Україну як націоналістичну державу. Українця не повинен визискувати як чужинець так і інший українець. Комуно-капіталізму національного немає, як і немає чужинської окупації заради нашого соціального звільнення.

Сергій Лис
Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>