Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интергация

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

31 янв. 2012 г.

Гарольд Ковингтон: Наш Социализм

На этой неделе я буду говорить о том, что, очевидно, вызывает значительную тревогу и изрядное любопытство. Я расскажу о том, почему мы используем термин «социализм» в имени нашей Партии и в обозначении нашего мировоззрения, Национального Социализма. По правде говоря, сегодня нас это беспокоит в гораздо меньшей степени, чем много лет назад, когда в рядах нашего Движения было намного больше консервативных элементов; но, тем не менее, это происходит и в настоящее время. До сих пор встречаются люди, у кого слово «социализм» сразу вызывает образ Кремля, и они просто не могут избавиться от этого впечатления, несмотря на то, что оно совершенно неверно. В результате, они подпрыгивают от слова «социализм» и обзывают нас коммунистами. Однако есть очень четко определенные причины, почему мы используем это слово как вторую часть нашего имени.

 Самое первое, что я хочу вам объяснить, это то, что существует множество различных видов социализма. Вероятно, вы лучше всего знакомы с разновидностью, известной под названием Коммунизм, чья концепция была впервые сформулирована в середине 19-го века евреем Карлом Марксом, но также есть и несколько других форм. Существует мягкий социально-демократический вариант, который мы здесь, в Америке, называем либерализмом. Принципы либерализма те же самые; по сути, либералы – это марксисты, которым не хватает внутренней силы собственных убеждений. Можно сказать, что либералы – это декофеинированные марксисты.

30 янв. 2012 г.

Историческа среща

Историческа среща между лидерите на румънската културно-просветна асоциация "Тотул пентру Цара" и българската метаполитическа група Общество Дуло - Никола Калота (Nikolae Calota) и Антон Рачев.

На 27 януари 2012 година се проведе една дълго подготвяна и отлагана във времето българо-румънска среща.

Румънската асоциация "Тотул пентру Цара" се явява духовен наследник на легендарната "Желязна гвардия" на Корнелиу Зеле Кодреану (1899-1938). Организацията не се ангажира в партийните борби за светската власт в Румъния, но затова пък е особено активна на културния фронт като пази жив спомена и продължава делото на румънските легионери.

29 янв. 2012 г.

29 января – День памяти героев Крут: "Ми сміло в бій підем за Русь святую, за Україну!"

Сегодня, 29 января – День памяти героев Крут. В этот день мы почитаем память украинских студентов, героически погибших в неравном бою в 1918 году, защищая Родину.
Конечно же, в современных реалиях не нужно умирать за страну, но Поступки с большой буквы нам необходимы, как никогда.
И я убеждена - несмотря на определенные сложности, в жизни всегда есть место для подвига и настоящего гражданского поступка. Давайте помнить об этом!
Наталия Королевская

Эту песню слышало несколько поколений, считая её "советской". ..."Мы смело в бой пойдем за власть Советов". Автентический текст имеет отношение к январю 1918 г., когда бойцы Армии Украинской Народной Республики (возглавляемой социалистической Центральной Радой) защищали Киев от банд большевитских захватчиков.


Елена Чудинова: Крестовые походы - это прекрасно. Это были оборонительные походы за Гроб Господень

Интервью с Еленой Чудиновой, автором романа «Мечеть Парижской Богоматери»

- Ваши произведения вызывают немало протестов в мусульманской среде. Похоже, там Ваш основной читатель?

Елена Чудинова: Читают, конечно, обсуждают, но как, кроме ненависти, в этой среде могут относиться к человеку, котрый искренне полагает, что ислам изначально сложился как “субкультура бандформирования”? Я никого не оскорбляю, заметьте, я просто так думаю, а запретить мысль невозможно. На мой взгляд, также ислам представляет собой не религиозную, а политическую силу в современном мире.

28 янв. 2012 г.

Ще имаме едно знаме, на което ще пише: "Свята и чиста република"

С Левски и Ботев в сърцата и с Чинтуловите песни на уста! Дори всинца да се изтребим!

Хора, Споделяйте !!!
Ние, сме част от хората и хората са част от нас. Ние преследваме една мечта, наречена богата и силна България. За нас най-важно е да видим България различна и ако и ти мислиш като нас значи сме Еднакви!!!
На нас ни Писна да се гаврят с живота ни.
На нас ни омръзна да ни се подиграват всеки ден.
На нас не ни допада да сме роби в собствения си дом.
Ние сме обикновени хора, като теб, сутрин се събуждаме и почваме отначало. Но ако в нормалните страни, хората се събуждат и отиват да творят. То тук в България се събуждаме и започваме да оцеляваме!!!
Тук в тази страна на Герои.
Тук в тази страна на велики умове.

Сергій Чаплигін: Lex Oranda - Lex Credendi: Наша віра - в нашій молитві

«Віра потребує обряду. І це означає – маєш те, що віриш.
Не “у що віриш”, а “що віриш”.
Віра – не акт сприйняття, не акт простого відношення, але акт творення.
Істину не пізнають, Істину створюють.»


Ми вже так звикли звертатися до Бога на «Ти» та називати його «Отцем», що не відчуваємо потреби не тільки жити за Його Істиною, а й пізнати її.
Наша сучасна «релігійність» переконана, що «релігія» - це завжди щось добре, позитивне. Корисне. Звичайно, добре вірити в Бога, якого ми собі вигадали за «образом та подобою» власної маленької дрібнобуржуазної доброти, необтяжливої моралі, побутових захоплень та дешевих сентенцій.Натомість, ми повністю забули, що Істина пізнається через функцію.
Божественну Істину неможливо осягнути як систему понять, що викладається у вигляді схоластичної дисципліни, ані звести до авторитетних висловлювань ієрархів Церкви, оскільки Істина є адекватним відтворенням об’єктивної реальності, вірним відображенням дійсного стану речей.
В Православ’ї богослов’я завжди розумілося як духовний досвід або долучення, а не як суто концептуальне пізнання.

Восточный Бонапартистский Комитет : основные положения

I. РУССКИЙ БОНАПАРТИЗМ.

Русский бонапартизм – это не Республика 1799, не Карбонаризм 1822, не Империя 1804 и 1852, не династический консерватизм 1900 и не национал-радикализм 1940.
Русский бонапартизм – это бонапартизм Александра Пушкина, Михаила Лермонтова, Марины Цветаевой.
Русский бонапартизм – это бонапартизм Святой Елены.

Русский бонапартизм – это не политика. Это – эстетика.
Именно эстетика – главное оружие Холодной Войны в ХХ веке.
Эстетика - главный инструмент преобразования планеты в XXI веке.
Тот, кто этого не осознаёт – скучен. Тот, кто скучен - обречён.

II. ОКСИДЕНТАЛИЗМ.

Россия – это восток Европы, простирающийся в самые глубины Азии.
Россия против Европы – это Россия против географии.

27 янв. 2012 г.

Янина Пинчук: Эстетика диктатуры – аллегория документального фото

Я люблю фотографии – и могу рассматривать их часами. Я люблю диктатуру – и могу полностью отдаваться изучению диктаторских режимов...

Психологами выявлено: у многих людей присутствуют садомазохистские наклонности – всё дело в степени их выраженности. Насилие имеет привлекательность, в том числе политическое насилие - диктатура как объект познания, переживания и художественного изображения. Классическое доказательство – фильм «Семнадцать мгновений весны» (даже противники национал-социализма, советские граждане, были очарованы Райхом...). Переживание может быть рациональным – через восхищение стройной, жёсткой системой власти, или эмоциональным – через восприятие ярких, эффектных образов. В любом случае, оба психологических момента работают вместе – но как они могут взаимодействовать в документальном фото? Заметьте, не в парадном, официальном портрете, а в кадре, заснятом, быть может, случайно (или почти случайно)?

Эта фотография произвела на меня неизгладимое впечатление.

26 янв. 2012 г.

Мирослав Симчич "Грім" -сотенний УПА, провів в ув'язненні понад 30 років

"Мене треба було вбити вже давно! А я живий ще сьогодні. Я тільки в одному бою грохнув 405 КГБістів! То за це вони мене повинні були не то,що вбити,а на порошок розітерти"

 Мирослав Симчич "Грім" -сотенний УПА, провів в ув'язненні понад 30 років.

25 янв. 2012 г.

Манифест Испанской Фаланги


Нация, Единство, Империя
1. Мы верим в высшую реальность Испании. Первейшая коллективная задача всех испанцев - усиливать, возвышать и возвеличивать нацию. Все индивидуальные, групповые и классовые интересы должны быть безусловно подчинены выполнению этой задачи.
2. Испания - неразделимая судьба (in universal terms). Любой заговор против этого нераздельного целого отвратителен. Любой сепаратизм - преступление, которые мы не простим. Действующая Конституция, так как она поощряет распад, оскорбляет единую природу испанской судьбы. Поэтому мы требуем ее немедленного отзыва.
3. Мы - приверженцы Империи. Мы объявляем, что историческое осуществление Испани - Империя. Мы требуем для Испании выдающегося места в Европе. Мы не потерпим международной изоляции или иностранного вмешательства. В отношении стран Испанской Америки наша цель - объединение культуры, экономических интересов и сил. Испания заявляет, что ее роль как духовной оси испаноязычного мира дает ей преимущество в мировой политике.

Про повстання проти тиранії


«Тиранічний уряд є несправедливим, бо не прагне загального блага, а лише приватного блага для тих, хто править. Тому повстання проти такого уряду не має характеру заколоту».

Св. Фома Аквінський

21 янв. 2012 г.

Сергій Чаплигін: Fides habet onus - Віра зобов'язує

Господь ніколи не обіцяв нам земних успіхів.Істинна сила Христова буде виявлена цьому світу в його останнійдень.І цю силу ми бачимо очима Віри.Бо перемога дається тим, хто шукає Бога, а не успіху.Браття!Наша Віра має не тільки зберігатися незмінною, а й розумітися. Вона повинна давати відповіді на нові питання,щовиникають за нових життєвих ситуацій та випробувань.
І для цього нам потрібно визначити наболілі проблеми сьогодення та дати на них відповідь згідно з вимогами Єдиної Істини Христового Євангелія. А не піддаватися песимізму та не залишатися в мізантропічній відокремленості та сектантському заспокоєнні власної праведності.
Потрібно нарешті відкинути свої коливання та рефлексії та замінити тїх чітким розумінням Віри.
Бо всі знамення часу вказують, що “тайна беззаконня вже в дії! “ (2 тСол. 2:7)
Нам не дано знати часу Другого пришестя, але ми маємо бути постійно напоготові, очікуючи його.
Але “день той не настане, коли не прийде раніш відступлення”.(2 Сол. 2:3)
Сьогодні відступлення (апостасія) визначається суто в соціальних термінах та суспільно-політичному устрої.
Тому, кожен, хто сприйняв повноту Христового вчення, має знаходитися в протистоянні цій соціальній реальності.
І це протистояння має нести в собі абсолютний характер.

Бо всі ми очікуємо воскресіння мертвих та життя майбутнього віку. Амінь.

Fides habet onus - Віра зобов'язує.

Сергій Чаплигін: Наш шлях буде легким


Виходячи на вулицю ми помічаємо, що народу все одно. І ми йому не потрібні. Хай, це нас не бентежить – навпаки, це має нас веселити. Якби ми жили в суспільстві активних свинопасів – нам було б значно важче. Десятки років потрібні щоб виділитися по серед народу, який звик активно проявлятися, як скажімо, французький чи американський. В Україні все можна зробити за кілька тижнів, за рік, може за два. Рихле суспільство.

Мова не йде про те, щоб підняти мільйони – це нікому не потрібно, куди дівати той мільйон? Ми живемо в умовах неофеодалізму. Дев’яносто п’ять відсотків населення не цікавиться нами, не цікавиться ними, не цікавиться культурою, не цікавиться економікою і не цікавиться політикою.


Ми працюємо на п’яти відсотках населення. Десяток тисяч чоловік достатньо, щоб поміняти все. Вони не опираються їм, - вони не будуть опиратися нам. Те, що ми живемо в суспільстві, яке не прагне – в цьому і є наш найбільший шанс, і цей шанс треба використати. Я не знаю, кому іще коли вдавалося прийти і одержати таке класне суспільство і такі класні умови для зростання. Більшовики змушені були витримати дуже важку громадянську війну – бо вони потрапили в активне суспільство. Після першої світової війни всі вміли стріляти і робили це з великим задоволенням. Гітлер потрапив у дуже активне суспільство і тому наробив купу дурниць. Апостоли свого часу (якщо ми забудемо на мить, що з ними було Слово і все відбулося через чудо, а розглянемо тільки соціально-політичний аспект їхньої діяльності), потрапили в гіперактивне суспільство, і їм було надзвичайно важко. Всі вони не могли навіть мріяти, щоб прийти на порожнє місце, на безриб’я.

А нам поталанило. Якщо ми зараз не скористаємося цим безриб’ям - це значить, що ми самі – свинопаси. А з цим неможливо погодитися.

20 янв. 2012 г.

Борис Кагарлицкий: Справедливость - это фикция (позиция левых)

Сергій Чаплигін: Ми живемо в епоху лібералізму


Ми живемо в епоху лібералізму – філософської доктрини, народженої в протестантсько-масонському середовищі. По великому рахунку, лібералізм є антропологічною системою в більшій мірі, ніж соціально-економічною. В лібералізмі людина розглядається не як особистість,а як атомарний індивідуум, завданням якого є самостійне існування у взаємодії з реаліями зовнішнього світу, реалізуючи свої прагнення. Можна сказати, лібералізм пропонує нам уявлення про людину як про несоціальну істоту. В цій перспективі індивідуум стверджує себе у збиток будь-якому колективові. Суспільство ж формується індивідуумами згідно договору, укладеного виходячи з їхніх власних інтересів.
В такому «громадянському суспільстві» єдиними цінностями є те, що можна звести до розрахунку – гроші. Те, що не піддається розрахункові (Бог, Батьківщина, честь та ін.) є неіснуючим чи ефемерним.
Подібна концепція виключає не лише наявність Бога, а й ближнього, вбачаючи в останніх потенційних конкурентів. Громадян більше не існує – є тільки продавці та споживачі. Фетіш товарно-грошових відносин напряму переноситься на політику.

Дмитро Корчинський: Нація - це військо

У сімнадцятому-вісімнадцятому століттях нація - це військо. Дух, характер, типаж - все формується там.
Нині, подобається нам чи ні, нація - це мєнти. Мєнти - єдина значна група з корпоративною свідомістю. В етнічному смислі - це взагалі єдина українська корпорація. Її члени не зорієнтовані на еміграцію, реалізуватися вони здатні лише тут. З усього суспільства тільки вони мають можливість безпосередньо реалізовувати інстинкт влади. Інстинкт влади - важлива штука в націогенезі.
Хочете дізнатися яка вона, українська нація? Подивіться на стосунки й поведінку в середині мусорського середовища.
Вам це не подобається? Створіть інше "військо". Україна має досвід створення іншого війська.

Сергій Чаплигін: Основне питання революції


Вся українська еліта розділена на кілька фінансово-бюрократичних угруповань, які поділили між собою основні інститути держави. Вони монополізували як владу, так і опозицію. Вони утримують монополію на прибутки. Вони роблять все, щоб зберегти цю монополію.
Порочність цієї еліти полягає в тому, що по-перше, завдяки монополії вона деградує, по-друге, вона більше наживається не на зростанні, а на падінні економіки. Нинішня політична і фінансова еліта зацікавлена в поглибленні економічної кризи.
Завдяки економічній кризі 90-х вони захопили основні ресурси. Завдяки нинішній кризі вони неймовірно збагачуються на банківських спекуляціях, на розподілі іноземних кредитів і за рахунок катастрофічного падіння вартості решток державного майна сподіваються забрати його безкоштовно.
Основне питання революції полягає не в тому, щоб через вибори перерозподілити владу між фінансово-бюрократичними угрупованнями, а в тому, щоб прибрати від влади всю бюрократичну верхівку, всю політичну еліту країни, демонополізувати економіку.

19 янв. 2012 г.

IN HOC SIGNO VINCES

18-19 лютого, в Києві відбудеться богословська конференція «Перспективи Християнської Революції: Український контекст».
Мета конференції: визначити стратегічні перспективи й актуалізувати тактичні дії християн в умовах постколоніального суспільства.

На розгляд пропонуються наступні теми:
Секція І. Ecclesia semper reformanda: християнська революція
- Онтологія Християнського нонконформізму;
- Релігійне, історичне та соціальне трактування антихриста;
- Тактика в умовах секулярного світу. Чотири можливих сценарії:

18 янв. 2012 г.

Сергій Чаплигін: Християнство і зло

Християни постійно мають справу зі злом. Конфронтація з ним - звичайна норма для віруючої людини. Цього ніхто не стане заперечувати.
Зло має дуже серйозне коріння в устрої світу, і без визначення цієї проблеми ми ніколи не зможемо охопити сенс тих реалій, що запропоновані нам для розгадки самим фактом нашого існування у цьому на світі у людській подобі.
Але багато хто сприймає зло побутовим чином. Таку собі серію життєвих чи соціальних неприємностей, не замислюючись ані про масштаб, ані про природу зла. Вони мають про зло лиш загальне уявлення, ототожнюючи "добро" з собою і своїм комфортом, а "зло" з усім, що несе цьому якусь загрозу
Тому важливим для нас є уточнити ступінь і глибину зла.
Ми явно недооцінюємо реалій зла. Ми занадто залежимо від побуту. Ми занадто байдужі до світу духу. Так з’являється відчуження та дегенерація.
І якщо багатьом здається, що з духовними питаннями сьогодні все ясно. То вони помиляються. Світоглядно ми розгублені, хаотичні, збиті з пантелику.
Тому ми прагнемо розібратися, продираючись до світів смислів, питань, відповідей, глибоко захованих істин про нас самих і для нас самих.
Де істини переплетені з осьовим питаннями про зло.

17 янв. 2012 г.

Колись все було інакшим...

Коли в 1991 році нарешті повстала Українська держава, Верховна Рада, першим ділом, скасувала кримінальну відповідальність за гомосексуалізм і встановила жорстоку кримінальну відповідальність за «незаконні воєнізовані формування». Виявляється, що участь у гомосексуальних оргіях – це нормально і, в кар’єрному плані, навіть вигідно.
А дотримуватися дисципліни і разом займатися «стройовою, воєнною або фізичною підготовкою» (кваліфікуючі ознаки злочину) – до 12 років з конфіскацією майна.

16 янв. 2012 г.

Сергій Чаплигін: Боже, благослови угорця!


В Угорщині з 1 січня набула чинності нова Конституція. Новий Основний закон, прийнятий Державними Зборами Угорщини і підписаний Президентом, замінив Конституцію 1949 року.
Однак на Заході її назвали глибоко антиліберальною та такою, що суперечить правам людини.
“Ми будемо просити Європейський суд покарати члена Євросоюзу за невиконання законодавства ЄС і зажадати від цієї країни змін у законах- заявив представник Єврокомісії Олів‘є Байі- ми також можемо попросити запровадити фінансові санкції.”
«Боже, благослови угорця!» – такими словами розпочинається преамбула Основного закону, яким «не визнається комуністична Конституція 1949 року, бо вона була основою панування деспотії». Основою Конституції є Бог і християнство, яке має утримати «духовну та інтелектуальну єдність угорського народу».
«У цьому законі сконцентровані основні правила співжиття суспільних сил, права та обов’язки громадян, включно з правом сповідувати нашу віру. Тому для всіх нас це є спільною справою і фундаментом для існування нації», – заявив Президент Угорщини Пал Шміт.
За новою Конституцією, назву країни «Угорська Республіка» замінено на «Угорщина».
Віднині Угорська Держава охоронятиме людське життя вже від зачаття.
Фактично цією статтею Конституції запроваджується заборона на аборти. Віднині шлюбом є одруження тільки чоловіка і жінки. Конституція також відкриває можливості для надання закордонним угорцям виборчого права.
Нова Конституція також забезпечує право угорця на збройний самозахист, а також закріплює положення щодо належності земельних і водних ресурсів до спадщини Угорської Нації.
Також в Конституції обумовлено, що національною валютою є форинт, а для переходу на євро необхідне рішення щодо цього конституційної більшості парламенту. Національний борг не може перевищувати 50 відсотків ВВП.
Символами державності визначено тисячолітні золоту корону і булаву першого короля Угорщини Святого Іштвана.

15 янв. 2012 г.

Сергій Чаплигін: Сакральна революція проти генциду душі

Нашою головною проблемою є проблема сакрального.
У буденному житті людська душа дрімає, мляво розтікаючись по безлічі побутових проблем, прямуючи за інстинктами тіла, шукаючи, де тепліше, комфортніше і солодше, або за холодним розрахунком, вироблення жорстких дій, спрямованих до того ж досягнення індивідуального тілесного комфорту з приємними емоційними забарвленнями.
Але є і винятки: душа може прокинутися, встати, повстати, спалахнути
І саме сакральне - є цим моментом пробудження душі.
В минулому сакральне просякало всі рівні життя - від ведення господарства та обрядів аж до політики. Тому що наші пращури мали душу – чисту та безмірну. І світ у відповідь дивився на них зоряними очима нічного неба, водами струмків і ключів, травами і деревами, звірами і птахами, іншими людьми, предметами культу і повсякденним життям.
Сакральне вселяло жах і захоплення, трепетання і ніжність. Воно ніколи не було однозначним, не вимірювалося шкалою "добре-погано", "приємно-неприємно", "вигідно-невигідно". Воно було явно по той бік протилежностей – оскільки рух до раю оголює пекло, інтерес до пекла змушує задуматися про рай. І саме це – є первинним досвідом сакрального.
Сенс всієї сучасності – десакралізація, своєрідний геноцид душі.
Програма лібералізму полягає в послідовному очищення людського буття, цивілізації, науки, культури та навіть релігії від найменших ознак сакрального. Сакральне висміюється, прирівнюється до забобонів, спростовується, викривлюється, знищується. Вигнавши зі свого життя своє власне сакральне, людина "отримала право" сміятися над "відсталістю" тих, у кого мало грошей, немає памперсів чи кондиціонерів. Але ніхто не звертає увагу, що є ще душа. І світ, видимий через її фокус, цілком заміняє всі штучні та фіктивні блага цивілізації.
Буває що одного разу подивитися на схід сонця в горах достатньо, щоб сказати про себе "я прожив життя".
Сьогодні нам необхідно повернутися до сакрального порядку у всій його повноті й обсязі.
Цей світ має стати сакральним, а не належати купці сумнівних олігархів з кривими фізіономіями або злодійкуватим чиновникам.
І тому нас врятує тільки сакральна революція, створена енергіями наших душ, що прокинулися.
Амінь

14 янв. 2012 г.

Правильный гимн


Антикоммунистическое восстание в Будапеште. 1956



Расстрелы детей красными бандитами на Брянщине

Список из 19 человек (18 юношей и одна девушка)... Это несовершеннолетние (15-17 лет) граждане СССР, расстрелянные по приговорам оперчекотделов НКВД в партизанских отрядах в 1942-1943 годах...
Данные были официально опубликованы в газете "Брянский рабочий" за 2004 год со списками лиц, реабилитированных прокуратурой Брянской области, в порядке реализации закона "О реабилитации жертв политических репрессий". Спасибо френду all_decoded за публикацию списка в сети.
Место и время убийства русских детей красными палачами, даёт возможность уверенно утверждать, что люди из этого списка имели определённое отношение к Локотскому РГО.

1. Грачев Александр Константинович, 1927 г.р. (15 лет), уроженец д.Крупец Брасовского района. 2.10.1942 года особым отделом НКВД объединенного штаба партизанских отрядов Комаричского и Суземского районов Орловской области за измену Родине был подвергнут высшей мере наказания – расстрелу.
2. Гришин Иван Филиппович, 1925 г.р. (17 лет), уроженец дер.Груздово Трубчевского района. 30.10.1942 года постановлением оперативно-чекистской группы 1-го Ворошиловского партизанского отряда как изменник социалистической Родины приговорен к расстрелу.

13 янв. 2012 г.

Сергій Чаплигін: Нас звинувачують в тому, що ми нетолерантні


Нас звинувачують в тому, що ми нетолерантні?
І це чиста правда. Так. Ми нетолерантні.
Ми нетолерантні до педофілів, зоофілів, розбещувачів молоді, тих, хто обкрадає вдів та сиріт, не виплачує заробітню платню і взагалі має наших братів та сестер за бидло.
І Господь наш був нетолерантним до валютних спекулянтів у Храмі. Він порушував громадські свободи біснуватих, які не просили Його виганяти з себе демонів, а Він виганяв. Він заперечував релігійну терпимість, кажучи фарисеям і садукеям: «Ваш бог – сатана».
Це чудові новини – те, що досі в Україні є християни, які відрізняють Любов від учення Ганді про неспротив злу насиллям.

ИЗГНАНИЕ ТОРГУЮЩИХ ИЗ ХРАМА
(Очищение храма)
(Матфей, 21:12-13; Марк, 11:15-19;
Лука, 19:45-46; Иоанн, 2:13-17)

(13) Приближалась Пасха Иудейская, и Иисус пришел в Иерусалим (14) и нашел, что в храме продавали волов, овец и голубей, и сидели меновщики денег. (15) И, сделав бич из веревок, выгнал из храма всех, также и овец и волов; и деньги у меновщиков рассыпал, а столы их опрокинул. (16) И сказал продающим голубей: возьмите это отсюда и дома Отца Моего не делайте домом торговли. (17) При сем ученики Его вспомнили, что написано: ревность по доме Твоем снедает Меня.
(Ин. 2:13-17)

Рассказ об очищении храма от торгующих в нем приводят все четыре евангелиста. Однако у синоптиков эта акция Христа — одно из последних Его деяний, тогда как по Иоанну это начало Его общественного служения. Разное местонахождение этого события в жизнеописании Христа и некоторые различия в рассказе синоптиков, с одной стороны, и Иоанна — с другой, дали основание считать, что Иисус дважды предпринимал попытку очистить храм.

Дмитро Корчинський: Ми йдемо в Європу за

Ми йдемо в Європу за бонапартизмом, а не за гей-парадами, за істиною, а не за постмодернізмом, за звуками віолончелі, а не негритянського барабана, за Сікстинською капелою, а не за шаурмою, за вірою, а не за вуду, за текстами, а не за коміксами, за експортом культури, а не за імпортом варварства.
За світлом вітражів Сен-Шапель, а не за китайськими ліхтариками, за свободою, а не за хіджабом. І нехай біси і соціал-демократи торжествують в Інтернеті. Ми візьмемо все це в офлайні!

http://bratstvo.info/ua/propovidi/2789-get-discovery

12 янв. 2012 г.

Иван Григоров: Апел към нацията и националистите

Националисти!

Нациите не умират - те се самоубиват!
... Към такъв един фатален край се е устремила и нашата нация!
Можем да я спасим единствено ние, националистите!
Но за да разрешим тази отговорна задача, възложена ни от историята, ние трябва да пристъпим към единно действие. Ако от многобройните малки националистически формации образуваме една националистическа федерация (конфедерация), в която всяка една от тях ще запази своята самостоятелност, но затова пък ще действаме задрyжно, то тогава ще добием тежест, както многото малки камъчета, събрани на едно място тежат колкото една скала!
За спасението на българската нация!
За България!


Иван Григоров, легионер

Бургас, 07 януарий 2012 година

11 янв. 2012 г.

Томислав Сунич: Дисгеника коммунистических полей смерти: хорватский Блейбург

При исследовании коммунистического террора используются разнообразные методы широкого диапазона дисциплин: политических наук, историографии, философии, международной юриспруденции и др. Впечатляющее число книг о преступлениях коммунистов позволяет исследователям охватить этот феномен двадцатого столетия во всей его полноте, при этом каждый раз неизменно провоцируя громкий и эмоциональный общественный резонанс, с незатихающими тяжбами вокруг различных подсчетов числа жертв. Касается ли это в прошлом коммунистической Камбоджи, или же бывшей коммунистической Польши, в умах граждан бывших коммунистических стран коммунизм является синонимом античеловеческой политической системы.

Несмотря на падение коммунизма как идеологической и политической легальной системы, коммунистические идеи эгалитаризма и веры в перманентный экономический прогресс живут до сих пор, пусть и в других формах и под другими именами, и даже среди людей, называющих себя антикоммунистами. Возможно, что причина этого заключается в факте, что идеи равенства, интернационализма («глобализма») и экономического роста могут быть легче достижимы, или же казаться легче достижимыми, в странах либерального, капиталистического Запада, чем в бывших «настоящих социалистических» странах Востока.

8 янв. 2012 г.

Олена Семеняка: Передумови Консервативної Революції – 2011

Хоча концептуальні витоки революційного консерватизму можна знайти уже у Гердера та Фіхте [1], у творчості яких помітні яскраві антимодерністські настрої, точкою відліку, яка позначила становлення руху з подачі його перших та найважливіших ідеологів, здебільшого вважаються 20-ті роки повоєнної Німеччини або рік виходу у світ першого тому «Сутінок Європи» Освальда Шпенглера (1918). Тобто каталізатором оформлення революційного консерватизму як цілісної ідеології постає перша світова війна [9], зокрема фактор програшу Німеччини, комплекс «удару ножем в спину» маршала Пауля фон Гінденбурга та прагнення отримати реванш, пов'язаний із підписанням, за найскромнішими оцінками патріотичних німців, «несправедливого» Версальського договору 1919 року (також рік виходу у світ іншої ключової консервативно-революційної праці Освальда Шпенглера «Пруссацтво та соціалізм»).

Завершення періоду, що зажив слави еталонного, тобто з яким порівнюють пізніші спроби втілення революційного консерватизму в просторі і часі, припадає на Німеччину 1932 року, після якого, як відомо, розпочалося сходження Третього Рейху і, відповідно, практичне втілення націонал-соціалізму – ідеології, найбільше спільного з якою з-посеред решти напрямів революційного консерватизму (за класифікацією Молера [8]) мала течія фьолькіш з її доктриною «ґрунту і крові» (Blut und Boden).

Отже, хрестоматійний варіант консервативної революції та реалії українського сьогодення відділяє майже 70 років. І починаючи з виходу в світ у 1950 р. якщо не першої на дану тему, то першорядної за своїм значенням монографії щойно вже згадуваного Арміна Молера «Консервативна революція в Німеччині: 1918-1932», яка ввела в академічний вжиток цей оксюморон, тим самим давши поштовх новій дослідницькій традиції, і популяризація якої, тим не менше, мала на меті цілком практичне завдання консолідації всіх антиліберальних сил ФРН після провалу та дискредитації націонал-соціалістичного проекту та пов’язаних із ним амбіцій, тобто, знову-таки, після програшу німецького блоку у другій світовій війні (сам Молер вважав себе фашистом), голосним іменем революційного консерватизму почергово удостоювалися більш ніж різнорідні явища.

Олена Семеняка: Порівняння ідеології німецької консервативної революції та українського консерватизму

Хоча термін «консервативна революція» (далі КР. – прим. автора) ввійшов в академічний обіг не вчора і навіть не десять років тому, а в далекому 1950 р., коли соратник Ернста Юнґера, одного із найвидатніших теоретиків КР, німецько-швейцарський історик Армін Молер видав в форматі монографії написану під керівництвом Карла Ясперса й Германа Шмаленбаха дисертацію «Консервативна Революція в Німеччині: 1918-1932» [2], дискусії стосовно його змісту не припиняються і досі. Як і варто очікувати, більшість із них стосуються наступних проблемних питань: хронологічні (і географічні) межі явища; співвідношення з консервативною традицією (наскільки «консервативна» КР – адже поняття «революції» в словосполученні не випадкове – чи тотожні поняття КР й революційного консерватизму); концептуальний арсенал КР (її ключові філософсько-політичні поняття та принципи); різновиди самого напряму та склад представників. І попри те, що, судячи із заголовку праці Молера, питання щодо історичних рамок руху мало би відпасти, концептуальні витоки КР простежують уже у Фіхте й Гердера [5], хоча як цілісна ідеологія вона оформилася саме в роки першої світової війни, а час створення основних консервативно-революційних творів явно не вичерпано міжвоєнною Німеччиною, не кажучи про спостереження дослідників з приводу хвилі консервативно-революційного ренесансу в ряді країн сучасного світу [1].

Власне, уже з моменту публікації класичного дослідження Арміна Молера і до кінця 1980 х рр. КР здебільшого відома як широкий ідеократичний рух без чітко окресленого складу і жорсткої політичної ідентичності. Німецький варіант, представлений у Молера, вважається прообразом пізніших версій течії, але «єдине, в чому солідарні германісти, які використовують дефініцію «консервативна революція», – це її прив’язка до тих націоналістичних й антидемократичних рухів, які не підпадають під означення націонал-соціалізму» [1]. З другого боку, складно не погодитись, що заперечення Ваймарської республіки з усіх можливих точок зору далеко не вичерпує специфіки феномену, як будь-яка суто апофатична дефініція, а обсяги понять антилібералізму й націонал-соціалізму явно не накладаються одне на одного «без залишку».

На думку О. Руткевича, на той час важче знайти тих, хто не критикував Версальський договір, лібералізм і парламентаризм; саму республіку нерідко називали «республікою без республіканців», до того ж з президентом-монархістом на чолі. Акцентування «націоналізму» революційних консерваторів, поширене у ліволіберальній історіографії, також не дозволяє провести належну демаркацію: у впливі на становлення націонал-соціалізму німецький консерватизм і соціалізм помітно поступаються німецькому націонал-лібералізму. Крім того, націоналісти зустрічалися навіть в марксистських партіях, а місце «нації» в КР належало «імперії» як наднаціональному утворенню

5 янв. 2012 г.

Учительство Церкви об этносе, народе, нации

Иоанн XXIII
Римские Понтифики неоднократно обращались к проблемам межэтнических и межнациональных отношений, правда, преимущественно в пастырском, а не в абстрактно-научном ключе.

Так, весной 1937 года Папа Пий XI в энциклике «Mit brennender Sorge» («С огромной обеспокоенностью»), обличая нацистский режим Германии, писал: "Тот, кто возносит расу, народ, государство […] над уровнем их обычной ценности и возвышает до уровня идолопоклонства, тот искажает и извращает миропорядок, замышленный и сотворённый Богом, тот далёк от истинной веры в Бога и от представления о жизни, поддерживаемого верой […]. Церковь, основанная Искупителем, является Единой и Единственной для всех рас и всех народов. Под ее куполом, как под небесным сводом […] есть возможности для развития каждого качества и каждого дара, возможности для решения задач и исполнения призваний, которыми Бог — Творец и Спаситель — наделил как индивидуумов, так и этнические общины."

В 1963 году Блаженный Папа Иоанн XXIII в Энциклике «Pacem in terris» («Мир на земле») указал, что «среди основных элементов общего блага нужно, безусловно, выделить различные характеристики отличительных каждого отдельного народа» [PT 55] и что, в то же время, «люди со сходным этническим основанием стремятся к политической самостоятельности и объединению в единую нацию», но в то же время зачастую «вынуждены жить на территориях нации другого этнического происхождения», что «приводит к возникновению серьезных проблем» [PT 94], однако «любая попытка поставить под сомнение жизнеспособность и рост этих этнических меньшинств является грубым нарушением справедливости, тем более, если такие порочные усилия направлены на их вымирание» [PT 95]. Блаженный Папа подчеркнул: "вне зависимости от их этнической принадлежности, люди обладают, помимо особенностей, которые отличают их от других людей, другими очень важными элементами общего с остальным человечеством. И это может стать основой для их прогрессивного развития и самореализации, особенно в отношении духовных ценностей [PT 100]."

Папа Павел VI в Энциклике «Populorum progressio», написанной в 1967 году, уделяет значительное внимание происходящим в человечестве изменениям, в частности, возникающим в связи с прогрессом внутриэтническим напряжениям и конфликтам между традиционной культурой и передовыми методами современной индустриализации.

В Чили решено не называть Пиночета диктатором


В Чили  под влиянием правительства в школьных учебниках меняется оценка правления генерала Аугусто Пиночета. Теперь детей в начальной школе учат, что с 1973-го по 1990-й год в Чили была не диктатура, а просто «военный режим».
Левоцентристская оппозиция уже обвинила власти в попытке переписать историю. Правительство парирует, что к политике эта замена не имеет никакого отношения. За время правления Пиночета жертвами политических репрессий в Чили стали около трех тысяч человек. Десятки тысяч подверглись пыткам и незаконным арестам.
Решение опустить слово «диктатура» применительно к президентству Аугусто Пиночета принял Национальный совет по образованию. Министр образования республики Харальд Бейер, назначенный на этот пост на прошлой неделе, поддержал решение, однако оговорился, что правительство не вмешивалось в дискуссию в совете. «Речь идет о том, чтобы использовать то же определение, что используется во всем мире — более широкое понятие „военный режим“, — сказал Бейер. При этом, по его словам, лично у него „нет никаких проблем“» с признанием того факта, что правление Пиночета было диктаторским.
Коррективы, внесенные в учебные планы школ, вызвали гнев чилийской оппозиции. Сенатор Исабель Альенде назвала замену «диктатуры» на «военный режим» неприемлемой. Ее отец, президент Сальвадор Альенде, погиб в ходе военного переворота 1973-го года, который возглавил Пиночет. «Это противоречит здравому смыслу, потому что весь мир знает, что у нас в Чили на протяжении 17-ти лет была безжалостная диктатура, подавлявшая права человека», — заявила она. «Историю нельзя изменить постановлением или законом, — отметил Эдуардо Фрей Руис-Тагле, президент республики с 1994-го по 2000-й год. — Есть только один вывод, и он ясен: в Чили была диктатура. Точка».

4 янв. 2012 г.

Олесь Бердник: Вогонь розсудить все

Вогонь розсудить все. Нехай лютує ворог.
Зірниця наступа. І новий день несе.
Загримотить гроза. Не втримається морок.
Вогонь розсудить все.

Палахкотять міста. І гримають гармати.
Тримайся, брате мій, в біді не охолонь.
Якщо ти вогняний - не бійся умирати!
Розсудить все вогонь.

Вогонь розсудить все... І успіхи, й невдачі,
І сивизну густу біля солдатських скронь.
Всього ще буде - сліз і радості, одначе
Розсудить все вогонь.

Народження і смерть - то спалахи й згасання,
Але вогонь життя і в сонці, і в золі,
В польоті журавлів, у тиші, і в коханні
У Матері-Землі...

Її потік життя пітьма не подолає,
Ще буревію гнів планету потрясе...
Хто витрима грозу - той піде до безкраю.
Вогонь розсудить все!

Вогонь розсудить все!

2 янв. 2012 г.

Программа по искоренению советчины

Необходимо решительно и без остатка уничтожить все пропагандистские объекты советской оккупации - переименовать города, улицы, заводы, станции метро, и решительно демонтировать идолы вождям, демонтировать мавзолей ленина и тем более саму куклу этого подонка! Вспомним, коммунисты хотели, чтоб история началась с них - беспощадно и целенаправленоони глумились и убивали наше тысячелетнее наследие - теперь мы должны возродить свое русское, и надежно похоронить советское "прошедшее" в "черных книгах" преступлений коммунизма (чтоб никогда больше не повторились темные времена большевитского господства на наших землях)! Народ должен проявить волю и честь, и осудить коммунистическую лживую идеологию рабского марксизма, и нет лучшего признака этого, чем очищение своей земли от красной погани!
Кровавый коммунизм канул в небытие, провалился сам в себя СССР в 90-ые, и возврата к красной чуме нет, но опустошенные и оболваненные народы все еще не изжили догнивающие останки советизма, даже в таких его уродливых формах, как сталинизм!
Мавзолей не в Москве на Красной площади, он в головах и умах людей, что называют сталинскую мясорубку "эффективным управлением", называют "реформами" и" прогрессом" ленинский большой террор и разграбление Отечества, безпрецедентно-чудовищную катастрофу революции отмечают как праздник... и наша цель - не дать красной чуме проникнуть в новые поколения, не дать заразить их трупным ядом ленина. И когда наконец рухнут и эти последние обломки, эти "мавзолеи в головах", тогда наш народ сам смоет пятно советского позора со своей истории, и это случится рано или поздно, но приложим же все силы и сверх того для приближения этого возрождения!
От коммунистических времен может остаться только один памятник - Музей Преступлений Коммунизма и Советской Оккупации!
Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>