Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интеграция

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

6 июл. 2012 г.

Кирилл Серебренитский: Россия - вуфа. Нёрчь у пля

Россия - вуфа. Нёрчь у пля.
Родные взъяшенные ёски.
Ухные щивные поля.
Имные зяцкие берёзки.

О, трумнопыгая Москва,
Тругит буловый луй державный.
И, щиж дружовный хробыства,
Гвундит гвоннатуй православный.

В шурганый зук твои полки
Жубно хрумбали супостатов,
Нугровы снырба нелегки,
Но дыщь ужарый - непощатов.

Швыгарнейший СССР
Взгуртил яшритость наковален,
И, смурогравидный Хойсэр,
Хрумшел вургу товарищ Сталин.

Россия - дыха. Из Кремля
Гвардит аловый вдрых чиконный,
Дыхочит руслая земля.
Фронзит суворо бух удённый.

Конечно, яшпер вяломал,
Конечно, зук своеминутен,
Но снова багратонит мрал
России Вуф дыхошный - Путин.

Патриотизм - это прежде всего чувство. Чаще всего даже исключительно - чувство. Поэтому для выражения патриотических чувств совсем не нужна информация. Чаще всего даже агрессивно не нужна.

Богдан Вишневецький: 1530 років самоти. На спомин про Київ


Вітай, замріяний, золотоглавий
На синіх горах… Загадався, спить,
І не тобі, молодшому, горить
Червлених наших днів ясна заграва.
Давно в минулім дні твоєї слави,
І плаче дзвонів стоголоса мідь,
Що вже не вернеться щаслива мить
Твого буяння, цвіту і держави.
Але, мандрівче, тут на пісках стань,
Глянь на химери бароккових бань,
На Шеделя білоколонне диво:
Живе життя, і силу ще таїть
Оця гора зелена і дрімлива,
Ця золотом цвяхована блакить.
 Цього вірша Микола Зеров написав в 1923 році. Меньше ніж за 10 років висадять у повітря найскаральніші  частини Київського Акрополю. Меньше ніж за 20 років у повітря висадять Хрещатик та його околиці - Києву ампутують серце. Трохи раніше розстріляють і самого Миколу Зерова, українського Борхеса і його, сказати б, школу - невеличкий, але впертий та суто консервативно-революційний гурт естетів-інтелектуалів. Так Київ перестав бути вкраїнськими Атенами.
Заснований готами та підсилений норманами, погвалтований монголами і перетворений на польську провінцію,  освячний кривавими ритуалами Першої Гетьманщини, знову перетворений на російську провінцію, спаплюжений жидами та жидівщиною Київ докульгавив до двадцятого століття, у якому остаточно  трансформувався у місто-зомбі.
1918 рік обіцяв багато - але знищення російської провінції у Києві Болбочаном та тими, хто пішов тоді за Директорією призвело до появи того страшного та переважно (знову ж таки)  симулякру - совітського Києва.
Лише де-не-де жевріли єврейські квартали як спомин про традиційне минуле.
Але й їх вичистили санаційні акції німців та українців у Бабиному Ярі в 1941 році , а будіввельний бум ранніх 1960-их звів київських євреїв до стану упослідженої та методично "опускаємої" меньшини.
Проте, наплив вихідців з прикиївських сіл до Києва не перетворив столицю на українське Місто.
Початок 1960-их, коли козацьку аграрну Вкраїну вже було знищено, а ті хто вцілів пройшли через каннібальскі практики кількох голодоморів,  став свідком того, як місто перетворилося на село, при чому не на козацьке, а на суто грічкосійно-свинопасівське, у якому  до корінних киян відносять тих, чиї діди підтиралися соломою та вилами гній вигрібали з-під корови.
Втім,  правдивий Київ все ж таки існує. 
Як міф. Як спогад. Як краєвид - з Лівобережжя. Як смарагдові зачакловані гори.
Як цитати із неполіткорректного козацького барокко посеред хмарочосів.
Як острівці петлюрівських хуторів серед новобудов.
Як розтрощені вікна у синагогах.
Як музей Булгакоффа, який раніше чи пізніше стане згарищем.
"Як тебе не любити Києве мій..."

Богдан Вишневецький, Ярема Кривоніс: Анафема конституціям...

Останні 4 дні червневої летаргії були спричинені таким, сказати б, "святом" в Україні як день конституції.

Конституція - річ відверто ссученна. Вона символізує загибель природньої ієрархії та початок хаосу, касти змішуються, свинарі стають королями а вислюки їздять верхи на людях.

І не треба називати "Pacta et Constitutiones legum libertatumqe Exercitus Zaporoviensis" Пилипа Орлика конституцією та порівнювати її з результатом французьких та північноамериканських масонських проектів. Орлик лише перепідпорядковував Військо Запорізьке шведським королям - про це і йдеться у його пакті.

До того ж Гетьманщина не була демократією. Гетьманщина була військовою диктатурою.

Постулат про те, що у пеклі - республіка, а на небі - царство, люди з оточення Мазепи-Колединського засвоювали ще у колегіумах.

Масони Джорджа Вашінгтонa, приймаючи уселякі Декларації, підіймали худобу до рівня людей лише з однією метою - аби ті не грали у футбол їх, аристократів*, головами. Бачимо, що їм це вдалося. І запропонували своїй нудьгуючій черні непосвячених гратися головами Сандіно і Бішопа, Саддама і Каддафі... Дуже хочуть бородатої голови Фіделя і тлустої Чавеса. І, без сумніву, їх отримають...

------------------------
* Вони були, без сумніву, аристократами вже тому, що у своїх масонських ложах відновили ієрархію.

Богдан Вишневецький: Ліво-ліберальний світ

Ліваки та ліберали, брати - близнюки, діти чорної меси та масонської ложі добряче приклалися до нищення Світу Традиції.

Від 1945 року, від нюренберзької шибениці, вони поділили світ.

Від 1991 року, коли СРСР подох на власній блювоті, ліберали остаточно успадкували планету, допустивши деякі елементи лівого світогляду до свого адміністрування.

Уся офісна худоба, уся пєздобратія, яка обсуговує Великий Капитал є лівою у своїх смаках та вподобаннях.

Від чорної меси ростуть ноги флеш-мобів та оксамитових "революцій".

Від середньовічних станистських сект та алхимиків-люцеферіанців беруть свій початок ті, хто створював і світове павутиння і так звані соц.мережі.

Богдан Вишневецький: Україна або смерть

Попри увесь свій скепсис щодо першої республіки та її збройних сил, маю все ж таки віздназити одну позитивну річ.

У 1918-1919 роках, коли Директорія зчепилася не на життя, а на смерть з деникинськми Збройними Силами Півдня Росії (ЗСПР), то через бездарність Петлюри та решти соціалістичного кодла, армія Директорії попри чисельну перевагу почала відступати. Після блискучої перемоги під Перегонівкою, тріада (петлюрівці-галичани-махновці) розпалася і дурні хохли почали тягати один одного за чуприни - галичани перейшли на бік ЗСПР, махновці послали Петлюру на три веселих букви і розпочали власну війну проти всіх, петлюрівці ж відступили на Поділля.

ЗСПР були краще озброєні та мали кращі офіцерські кадри.

Втім, петлюрівський генштаб наїбав золотопогонників.

Якась розумна голова - явно не Петлюра, бо попри казацько-старшинське походження, то була істота унтерменшівського штибу - вирішила

Вольфганг Випперман: Фашистские движения в Бельгии.

В 1931 году один из руководителей "Фронтовой партии" Бельгии (демократической по своей сути, но с националистическим уклоном), Йорис ван Северен вышел из неё и основал "Союз фламандских национал-солидаристов" ("Verband van Dietsch National Solidaristen", "Verdinaso"). "Verdinaso" объединилась с другими мелкими фламандскими группировками во "Фламандский национальный союз" (ФНС, "Vlaamsch Nationaal Verband"). Характерные черты этой "Verdinaso" трудно поддаются описанию и вызывают споры среди исследователей. В то время как часть ее членов была по-прежнему настроена в пользу парламентской демократии и даже против милитаризма, другая часть, возглавляемая Йорисом ван Севереном, все более подпадала под влияние фашизма. Прежде всего это относилось к партийной милиции ФНС, называвшейся "Фламандской национальной милицией" (Vlaamsche Nationaal Militie"), а впоследствии "Фламандским воинским орденом" ("Dietsche Militanten Orde") и насчитывавшей 800 членов. Сначала ван Северен пропагандировал независимость Фландрии, но с 1937 года выдвигал концепцию "великой Бельгии". Бельгия должна была стать ядром великой державы, устроенной наподобие средневековой Бургундии и включающей, кроме Бельгии, также Нидерланды, Люксембург, Французскую Фландрию и Бургундию. Впрочем, многие из фламандских националистов были не согласны с этими империалистическими и фантастическими планами ван Северена. Они ушли из партии, не имевшей никаких успехов на выборах.

После того как ван Северен в мае 1940 года был убит французскими солдатами, некоторые сторонники ВНС и фламандской "Фронтовой партии", вопреки горькому опыту Первой мировой войны и ее последствий, опять готовы были сотрудничать с немецкими оккупационными властями, рассчитывая таким образом приблизиться к своей цели - независимой Фландрии. Этим они в значительной степени, если и не окончательно, дискредитировали фламандский фашизм и национализм.

В валлонском националистическом движении пример фашизма также привлек большое внимание. Прежде всего это относится к группировке, называвшей себя с 1924 года "Национальным действием" ("Action Nationale") и ставившей себе отчетливо выраженные антидемократические, антибольшевистские, антисоциалистические и антифламандские цели. Сверх того, она проповедовала создание сильного государства и введение корпоративной системы по итальянскому образцу. Это националистическое движение с примыкавшей к нему юношеской организацией "Национальное юношество" ("Jeunesses Nationales"), насчитывавшей около 3 000 учеников старших классов, также с трудом поддается классификации. Однозначно фашистским был "Национальный легион" ("Legion Nationale"), в который вошла большая часть "Национального действия", тогда как меньшинство влилось в католическую партию. "Национальный легион" был основан бельгийскими ветеранами войны и все более следовал в идеологическом и организационном отношении фашистскому образцу. Это особенно касалось его обмундированной и отчасти вооруженной партийной милиции под названием "Молодая гвардия" ("Jeunes Gardes"). После оккупации Бельгии немецкими войсками большинство членов фашистского "Национального легиона" примкнуло к движению Сопротивления. Его лидер Хунарт (Hoonaert) умер в 1944 году в немецком концентрационном лагере.

.

Адинатх Бхайрав: В Испании разрешили отрицать холокост а также разрешили многое другое

Верховный суд Испании в Мадриде своим постановлением от 3-го июня декларировал, что отныне пропаганда идей, связанным с отрицанием «холокоста», не может считаться преступлением в Испании. Даже в том случае, если сторонники этой теории прямо оправдывают действия Германии во 2-й мировой войне.

Это решение является завершением печально известного испанского закона в защиту «холокоста» № 607.2, который был принят в 1996 году под давлением консервативного правительства Хосе Марии Азнара. Данный закон создавал систему, по которой в дальнейшем подвергались давлению те, кто писал исторические статьи с оправданием действий нацистской Германии. Сам Азнар был в свое время активистом правой «фалангистской» лиги за освобождение и принимал участие в деятельности правых студенческих организаций в 1970х годах.

Девушки-соратницы

Молодые фалангистки на фоне бюста Хосе Антонио

Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>
Рейтинг@Mail.ru