Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интеграция

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

26 июл. 2013 г.

Александр Баунов: Кто святее – Русь или Европа?

В качестве главной темы 1025-летия крещения Руси патриарх Кирилл, кажется, выбрал наши отличия от Европы по вопросу о гей-браках и вообще. В словах патриарха – «необходимо делать все, чтобы не допустить утверждение греха на пространствах святой Руси», – однако содержится заведомо ложное утверждение, которое делает все рассуждение ничтожным. Русь пока еще никто не канонизировал. Вообще христианство не знает практики канонизации целых стран и народов. Если бы вдруг (что, впрочем, немыслимо) такая практика и возникла – Русь точно была бы не на первом месте в списке. И главное, вряд ли Русь вообще прошла бы любую честную комиссию по канонизации – по причине чрезвычайной распространенности всех остальных грехов, кроме, пожалуй, гей-браков.

В самом деле, кто и когда объявил Русь святой? Где акты на этот счет какого-нибудь вселенского собора? Да хоть бы и поместного. Где хотя бы частные мнения отцов церкви? Смотрим историю словоупотребления и видим: а это Русь сама себя так назвала. Устами патриотически настроенных ораторов Средневековья и публицистов нового времени. Отличный ведь путь к святости: завтра назову себя святым, и придите научитесь у меня все языцы. Самозваный святой – достойное амплуа для христианина.

Из иностранцев же термином пользовался, трудясь в России, Максим Грек, но его тут уличили в ереси и шпионстве на турецкого султана. Канонизировали в перестройку.

Юрий Шеляженко: Кто такие социопаты?

До сих пор я не совсем понимал, кто такие социопаты. Теперь понял. Социопаты - это люди, считающие больными тех, кто с ними не согласен, потому что думает или чувствует иначе. И помог мне это понять лютый, бешенный социопат Федор Паталах, работающий главврачом Запорожской областной психиатрической больницы. Вот типичный бред социопата, настаивающего на принудительном лечении "переоценивающей свои возможности" женщины Раисы Радченко (цитата дословная): "Есть люди, которых заболевания психики заставляют воспринимать окружающее не так, как оно выглядит на самом деле. Это может выражаться в определенных социальных вопросах, позиционировании, отношении с другими людьми".

Александр Волынский: Мир в ситуации доминирования женских потребностей

Либералы упорно впаривают всем свою идею "свободы от идей", хотя управляют "истинно свободным миром" крайне примитивные потребительские рефлексы, причем в основном женские. Мир оказывается в ситуации, которая дает женщинам возможность доминирования. Идея потребительского общества ставит женщину в центр системы, а наживаются на этой системе в основном богатые мужчины.

Само по себе потребление ничего плохого не несет, плохо когда кроме потребления и погоней за СЧАСТЬЕМ ничего не остается.

Традиция очень уважительно относится к женщине, но проблема возникает тогда, когда традиция рушится.

Эмансипированные и глупые женщины разрушают семью, а страдают при этом дети. Эмансипированные и глупые женщины раскручивают маховик потребления, а страдает при этом планета Земля.

Понятно, что злые и глупые мужчины приносят гораздо больше вреда и людям и природе, но Традиция знает как злых дураков ставить на место, а вот когда Традицию рушат, тогда теряются все ориентиры – и мужики с бабами гонятся за СЧАСТЬЕМ, про которое им рассказывают красивые и успешные слуги сатаны.

Люди питають: що ж нам робити?

"Так що ж робити тому, хто усвідомлює в собі божественне начало і відмовляється перетворюватися на обслуговуючого біоробота системи?

- Читайте книги, особливо ті які непопулярні у обивателів, шукайте заборонені книги, читайте їх, раз ці книги заборонили, значить у них є щось, що хочуть приховати від вас.
- Займайтеся спортом, зміцнюйте своє тіло, тримайте себе завжди в тонусі, відмовтеся від спиртного і тютюну, крім того що це шкодить вашому здоров'ю, прибуток від них є легкими грошима для системи....
- Перестаньте довіряти ЗМІ, запам'ятайте, немає "незалежних" ЗМІ, всі вони залежать від спонсорів, у яких своя вигода в подачі інформації вам, аналізуйте всю отриману інформацію, але висновок робіть самі.
- Відмовтеся від спілкування з людьми, які в силу моральної деградації не здатні подолати рівень слуги системи, обивателя, вони для вас будуть тільки зайвим вантажем, тягнутимуть вас в їх ілюзорний, рабський світ.

Дмитрий Шашкин: Скины

Мы - возстание Тени, приятели Дэв
Мы - повсюду. И в прошлом, и в
настоящем -
Мы росли среди вас, и в стране -
той, что в хлев
Превратилась средь сонма
засоренных пашен -
Позабыли дедов. Осмеяли отцов,
Что поверили в красное пламя
восхода
И за честность - горбатятся на
дельцов.
Так на ранах страдавшего век
народа
Появились мы. От сумы-тюрьмы
Так близки. От креста, от любви -
далёки.
Бриты головы, злобой горят умы,
И пристрастья - в татухах, футболе,
роке.
Не модны боны, но ещё страшны.
Обыватель шепчет
об этом тихо -
Не идеей ведомы карланы -
А одним большим, неизбежным
лихом -
Ведь придут другие. Не те, что мы.
Не родной язык, и не наши лица.
Нам - конец. Не того хотят пацаны -
Оттого и приходится обратится
Нам к Руси забытой, к "Моей
Борьбе",
Оживить кощунственное начало,
Чтоб увидеть жизнь, чтоб идти к
судьбе,
Озарить дорогу закатом алой
Чужой крови. Одолеть свой страх
И сломить проклятье неволи
чёрной,
Растереть инаковых в пух и прах
И дышать на своей земле
просторней...
Да, такие были у нас времена.
А сегодня - любые мечты - опасны,
И не всех мальчишек простит
страна,
Ведь над памятью мы до сих пор
не властны.

Олег Гуцуляк: Шевченко як "шаман-культуртрегер"

Свого часу у Філадельфії «отці-засновники» зреалізували свій проект під назвою «США». Чи не до нього звертав свої думки поет-«міфотворець»: «І братолюбіє (грец. «філадельфія») пошли!..»?

Думається, що саме «Філадельфійський проект» зможе бути адекватною відповіддю на виклик «Україні ніколи не стати Америкою».

Туга Тараса Шевченка за «братолюбієм» («філадельфією»), за «Вашингтоном з новим і праведним законом» аналогічна тому, як руси-християни часів княгині Ольги молили про осяяння світлом Христового вчення всієї Русі, яку благословив сам Апостол Андрій, спорудивши на Київських горах хрест (по-старогрецьки слово «ставрос» означає і «хрест», і «кий»!).

Хіба не знаменно, що Україну (Скіфію – Сарматію) в її етнічних межах, зі сходу на захід, благословив один із майбутніх американських «отців-пілігримів» капітан Джон Сміт (1580-1631), який заснував у Новій Англії першу англійську колонію – Віргінію. Загальновідома історія його кохання до дочки вождя індіанців чарівної Покахонтас. В 1602-1606 роках він, втікаючи з турецького полону, мандрує через Дон (де є якесь таємниче місто Екополіс), Новгород-Сіверський, Кременець, Дубно, Острог, Заслав, Луцьк, Галич і Коломию до Германштадта (теперішнє румунське Сібіу у Трансильванії).

Так, своє прочитання «Філадельфійського проекту» для України пропонує УНА-УНСО: «Відмінність західних країн у тому, що їхні гайдамаки взяли владу. Американського Гонту звали Джордж Вашингтон, а Залізняка – Томас Джефферсон».

Ба, більше того: після написання Тарасом Шевченком поеми «Гайдамаки» (1839-1841; опубл. 1842) на протилежній земній півкулі, в Аргентині, Домінго Ф. Сарм’єнто пише «Факундо» (1845), епос про «злих гаучо», які перемогли і взяли владу. Як Шевченко спасіння вбачав у «пришесті» Вашингтона і Франкліна, так і його аргентинський побратим по перу і недолі стверджував, що від «доморощеного варварства» зможе порятувати тільки цивілізація Вашингтона, Франкліна та Вест-Поінта.

Олександр Маслак: Драгоманов як "карго-культист"

Після кільканадцяти років знову перечитав «Шевченко, українофіли й соціалізм» Драгоманова. Власне, такі речі треба читати вже дорослій людині з більш-менш сформованим світоглядом та певним багажем «соціо-гуманітарних» знань. Тому лектура виявилася корисною.

Драгоманов гарний публіцистичний стиліст, його позитивістська (саме у дусі «першого позитивізму») спроба опиратися на «факти як вони є» виглядає доволі вигідно? на фоні (здебільшого невдалої) української міфотворчості 1860-1910х років.

Втім, є одне суттєве «але». Всі драгоманівські негативні оцінки творчості та діяльності Шевченка (якоюсь мірою «кирило-мефодіїївців», та меншою мірою українофілів) у тексті слід сприймати як позитивні, всі позитивні – як негативні.

Чому? Якщо «винести за дужки» всі фундаментальні світоглядні постулати (типу ставлення до релігії, сім’ї, соціальної структури і т.п.), то однією із причин такої «інверсії» є специфічні особливості українського ліволіберального «культу карго».

Так, справедливо звинувачуючи українофілів та Шевченка у недостатньому рівні освіти, провінційності і т.п., констатуючи вищий рівень освіти інтелігенції двох російських імперських столиць, Драгоманов, у одному місці, у якості «інтелектуальної альтернативи» висуває такий «іконостасний ряд»: Герцен, Фогхт, Бюхнер, Фейєрбах. У тексті цей ряд доповнюється Чернишевським, Добролюбовим, Оґарьовим, Бєлінським, «Петрашевцями», Сен-Сімоном, Фур’є, Прудоном і Міллем. Не оцінюючи ідеологічну суть творчості цих авторів, можна констатувати лише одне – на фоні європейської інтелектуальної історії вони мають настільки мікроскопічний масштаб (за винятком, хіба що, Прудона і Міля), що не соромно буде назвати їх твори інтелектуальним мотлохом. Ну хіба що деякі автори є значимими у контексті ґенези російського революційного руху (а згодом і більшовизму) – як той же Ґерцен (але навіть враховуючи це, творчість таких персонажів як Чернишевський чи Бєлінський, зараз виглядає карикатурно, на фоні інтелектуального життя Російської імперії ХІХ ст..). Але завдяки традиційному «карго культу», що запанував у середовищі «нігілістичної» російської інтелігенції (тих самих «бєсів» із творів Достоєвського), починаючи із 1840-х років, ці прізвища стали модними, навіть «культовими».

От цей «культ» і намагається Драгоманов протиставити «українофільсьву» та «кириломефодіївству» у якості «ідеального взірця» та критерію своїх оцінок.

Мені видається, що на цьому фоні й «провінціалом» бути не соромно. Навіть навпаки – краще бути провінціалом, ніж орієнтуватися на такі зразки.

В якості резюме варто навести історію із мемуарів Дмитра Дорошенка.
Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>
Рейтинг@Mail.ru