Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интергация

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

31 июл. 2016 г.

Александр Никонов: Открытое письмо Путину о свободе и цивилизации

Не иссыхает ручеек нашей переписки, дорогой Владимир! Не зарастает тропка, по которой неустанно бегут трудолюбивые муравьи моих слов, несущие сверкающие капли живительной мудрости в муравейник твоего разума.

И это охуенно. Я тут надысь, кнопки телевизионного геббельс-приёмника переключая, наткнулся на какой-то сериал про Османскую империю. И подумал: а ведь великая была империя! Блистающая. Великолепная... Российская, впрочем, была не хуже. Однако, почему-то и та, и другая считались в передовой Европе отсталой азиатчиной. Больным человеком Европы называли Блистательную Порту. И за дикость, мягко говоря, недолюбливали. Как и Россию. И российская интеллигенция, и интеллигенция турецкая понимали эту отсталость и остро её переживали. Модернизационные рывки России и кемалевской Турции именно оттуда и взялись - от осознания собственной отсталости.

А почему такие клёвые империи оказались в аутсайдерах? И почему разноцветное лоскутное одеяло Европы в цивилизационном плане вырвалось вперёд, распространив огонь цивилизации на другие континенты? 

Ведь казалось бы, при единоначалии и единоуправлении, при такой пиздатой из себя властной вертикали, собирающей страну, как хорошо и удобно осуществлять рывки - сосредотачивать усилия на важнейших направлениях, концентрировать ресурсы под главные задачи страны! Ан нет! Именно это и сгубило! Централизация. А Европе отсутствие этого помогло.

Чего "этого"? Что Европе помогло? 

Свобода личности. Те самые свободы - предпринимательства и политические, которые позволяют гражданину, что-то придумавшему, не спрашивать разрешения у околоточного, а взять и сделать. А если в одном месте не дают, сделать несколько шагов в сторону, встать под другую юрисдикцию - и осуществить.

Что такое свобода личности на вашем бюрократическом языке? Децентрализация управления!

Почему прекрасный робот Терминатор всегда будет менее совершенным, чем натуральный мясной человек? Потому что он примитивно устроен, у него сервомоторчики и тяги. Примитив! А у человека - триллионы живых клеток, каждая их которых исполняет свою задачу и является своего рода центром принятия решений (на своем уровне).

Терминатор - это империя. Просто устроенная социальная машина.

А свободный мир европейских горожан - это Человек, то есть общество сложно устроенное. В котором эгоизм "клеточки" уважается. И потому его эффективность всегда будет выше.

В свободном мире миллионы голов принимают решения. И он живет. А в мире авторитарном - в вашем или эрдогановском - решения принимает одна голова. И потому он - зомби. И всегда будет в жопе.

Значения слова "жопа" в данном контексте нуждается в пояснениях?

Игорь Эйдман: Люди «нового средневековья»

А. А. Пионтковский недавно назвал Трампа «безграмотным буржуазным идиотом», приход к власти которого угрожает миру. С этой оценкой трудно не согласиться. Однако, боюсь, проблема не только в малосимпатичной личности Трампа, но прежде всего в том, что идеи, которые он озвучивает, очень востребованы сейчас в мировой политике. Трамп при всей своей эклектичности и конъюнктурности — яркий представитель новой националистической, ксенофобской, консервативной волны в мировой политике, вместе с Путиным, Эрдоганом, Урбаном, Качиньским, Мари Ле Пен, Хофером, Фортейном, Ф. Петри и т.д.

Сейчас идет общемировое наступление реакционных сил, противостоящих гуманизму, подобное тому, что было в эпоху фашизма, которую многие называли «новым средневековьем». Как и тогда, возглавляют эти силы эксцентрики-демагоги. Гитлер и Муссолини были не менее эксцентричны и с точки зрения рациональной логики не менее глупы, чем Трамп и Путин. Однако это не помешало им придти к власти и удерживать ее, много лет ведя свои народы к катастрофе.

Предстоящие президентские выборы в США станут ключевым сражением в мировой политической войне против гуманизма. Сразу оговорюсь, мне крайне несимпатична госпожа Клинтон. Но она, в отличие от Трампа, не представляет реальной угрозы для демократии и мира.

Путин был пионером и проводником этой новой реакционной волны. Сейчас он наверное с «томленьем упованья» ждет прихода к власти в США своего идеологического союзника Трампа и, судя по всему, всячески пытается ему помочь. Это не значит, что в будущем у них не может быть разногласий. Но, судя по тому, что сейчас говорит Трамп, договориться с ним Путину будет намного проще, чем с любым другим американским лидером. Гитлер и Муссолини в свое время жестко спорили по австрийскому вопросу, но идеологическая близость все-таки подтолкнула их к долгосрочному союзу.

25 июл. 2016 г.

Роза Туманова: Олена Теліга - поетка, націоналістка, людина

Роза Туманова (на фото)
Всі ми знаємо про Олену Телігу, як про талановиту поетку та українську націоналістку, але чи знаємо ми її як людину? Мало, а то й нічого. Хотілося б пролити хоч трохи світла на сей аспект. Не роблячи з неї «ідола», як то було прийнято у радянський час з тодішніми видатними особистостями. (До речі, продовжують робити «ікони» вже з українських героїв у часи незалежності, зберігаючи тим самим «традиції» совка).

Перш за все, хочеться відкрити її як людину, якій властиві звичайні клопоти та турботи, а, можливо, й мінуси, які зрештою є у кожного з нас. Нам потрібно вчитися приймати героїв своєї історії не зідеалізованими, а цілісними, справжніми. Не віддаляти і підносити до небес видатних особистостей, а робити близькими, бачити у них людське. Мені здається, що тоді ставати схожими до них у їх кращих рисах здаватиметься не такою вже і недосяжною метою.

Я не беруся розповідати вам про Олену Телігу. Переконана, що найкраще за себе може розповісти сама поетка. Звісно, я не можу її ласкаво запросити на інтерв’ю і задати купу питань, але як добре, що після неї лишилася епістолярна спадщина. Хай невелика, але така, що дає певне уявлення про життя письменниці. Тож про Олену Телігу ми дізнаємося з рядків, написаних нею та написаних їй.

Про кохання

Михайло Теліга пішов на розстріл разом із дружиною. Вона піклувалася про нього в тяжкий час, поважала, дбала, але чи кохала? Достеменно відомо, що ні. Ось що вона написала своїй подрузі Наталії Холодній-Лівицькій:

«Мене так мучає останній час одна й та ж думка: при всій великій любові до Михайла, у мене, переконуюся, немає до нього кохання. При таких умовах – життя є дуже тяжким для нас обидвох, а зокрема для мене, бо я з любови до Міші стараюся не показати йому брак кохання. Не кажи, звичайно, про це нікому…»

Було в Олени Теліги і захоплення Дмитром Донцовим, яке вона не може до кінця чітко окреслити для себе в листі до подруги:

«Не мені зорієнтуватися в тому, що це є:кохання, обожання, приязнь, чи захоплення, чи не те, не друге, й не третє, але це почуття є таке глибоке, що ти, коли любиш, мене, раз назавжди з ним погодитися і не будеш ставитися до цього легковажно, бо інакше я не зможу бути з тобою цілком щирою…»

Дмитро Донцов, варто зауважити, був теж захоплений Оленою Телігою. Про ступінь їхньої близькості достеменно невідомо (та й чи потрібно нам се знати?)

Підсумовує се в спогадах про Телігу її колишня подруга Наталія Лівицька-Холодна:

«Той, кого вона обожнювала, зрадив її і замість того, щоб піти з нею, подався в інший бік. А той, кого вона тільки любила, але не кохала, пішов з нею на смерть, як справжній лицар».

Представляем: Журнал "Новая Спарта"

Перед Вами новый журнал "Новая Спарта".  Редакция горда представить  эту работу, в которую вложен труд людей, которые по зову сердца откликнулись на призыв прозвучавший в первом номере и стали редакторами этого Журнала, участниками проекта "Новая Спарта". Редакция уверена, что если есть такие люди, готовые безвозмездно отдавать своё время и труд на Дело освобождения народов Европы, России и США из лап олигархических режимов и леволиберальной (неомарксистской) диктатуры, то  у Движения действительно есть, казалось бы уже давно потерянный, шанс расправить плечи и победить врагов. Теперь, отныне и навсегда, работа "Новой Спарты" в пространстве информационного поля будет направлена на то, чтобы всё больше и больше людей поняли смертельную опасность, нависшую над всеми нами и, сжав кулаки и стиснув зубы, вставали на путь Борьбы за будущее. 

Редакция не испытывает больших иллюзий от того, что в ближайшее время, в какой-то из стран могут произойти перемены и наши соратники возьмут власть. Скорее всего, такого не будет. Не будет, пока жива эта анти-человеческая клановая, олигархическая система управления, раскинувшая свои щупальца во всех странах мира. Но тем не менее, сегодня видно, как эта система начинает уничтожать саму себя. И не исключено, что после Большого Катаклизма, когда олигархическая система будет лежать бездыханной у ног богини Истории, наконец взойдёт Солнце Победы. Именно для этого момента Движение готовит фундамент, распространяя  Идеи.

"И поверь, мы горды тем, что нам выпала эта почётная обязанность!", - таковы заключительные слова редакции журнала в обращение к своему читателю

ВЫПУСКИ

24 июл. 2016 г.

Сергій Дацюк: Державницькі помилки 90-х

Щоб зрозуміти, як Україна опинилась в сьогоднішній ситуації, потрібно подумки повернутися у минуле і дослідити уявлення, концепти та мислительні установки, які лежали в основі нинішнього державницького політико-економічного проекту. В 27-му номері журналу «Кореспондент» вийшла стаття «Чужих не нужно.  Как олигархи сформировали Украину».

Це знакова стаття для української держави, бо чи не вперше наші політики та експерти публічно аналізують державницький проект 90-х років ХХ століття. Сам факт виходу такої статті є цікавим також для суспільства, оскільки свідчить про бажання українського правлячого класу якось зрозуміти, як же він опинився в нинішній складній ситуації втрати суверенітету, втрати свого міжнародного реноме, втрати перспектив для крупного бізнесу і втрати перспектив для більшої частини з них у якості політиків.

Водночас ця стаття написана поверхово, без урахування безлічі вимірів державництва, не з позиції громади і без будь-якого врахування її позиції. Стаття також бере до уваги в основному поширені та дуже розпіарені ходи думки і навіть не намагається ставити проблеми поза журналістськими шаблонами.

Технократи будують індустріальну Україну 90-х

Стаття нібито досліджує творення національної еліти впродовж останніх 25-ти років в Україні. Водночас питання потрібно ставити принципово – чому був створений напівфункціональний правлячий клас, а не дійсна національна еліта як люди, які живуть за принципами, а не за інтересами, які мислять і діють на тривалу перспективу, а не на короткострокову, які є моральними авторитетами для своєї громади, а не зажерливими і недалекими торгашами та корумпованими політиками.

Зрозуміло, що від державного соціалізму в СРСР можна було перейти до чогось іншого лише через державний капіталізм. Але це лише економічне розуміння. Насправді проблема стояла ширше – як від державного монопольного капіталізму в економіці, від партійно-комуністичного домінування в політиці, від радянської регулярної армії з масовим призовом, від державного патерналізму в соціальній сфері, від колективістської імперсько-радянської російської культури і патерналістськи пов’язаної з нею української колоніальної культури перейти до конкурентного капіталізму з опорою на середній клас, до політичної різноманітності та центрально-регіональної рівноваги політики, до сучасної високотехнологічної армії на контрактній основі, до розвиненого громадянського суспільства та самоорганізації, до національної постколоніальної індивідуалістичної за своєю природою української культури.

Виокремлення економіки як єдиної сфери для вирішення всіх проблем це суто радянський підхід, економістичний підхід, який сформульований Леніним у вигляді спрощеного марксизму – «економіка є концентроване вираження політики». Відтак державники 90-х створили набір «компартій» замість однієї КПУ, фактично знищили боєздатну армію, занедбали громадянське суспільство, відтворили російський патерналізм у культурі. Це все наслідок неадекватних мислительних установок тогочасних лідерів – на відтворення радянського монополізму та російського колоніального домінування тільки вже в умовах ринкових відносин. Адекватним для цього став проект української олігархії.

Але, заради правди, потрібно сказати, що тоді ніхто не називав цей проект олігархічним. Тоді це називалось інакше – створення ФПГ (фінансово-промислових груп), тобто своєрідних економічних кластерів економіки, які відтворювали дієздатність монополізованої економіки в ринкових умовах. Про олігархів заговорили лише в кінці 90-х, коли вже відбулася селекція лідерів ФПГ. Тобто ті, хто вижили в цій державно-капіталістичній конкуренції, стали називатися олігархами.

Була лише одна альтернатива цьому проекту – РУХ (НРУ). Зіткнення державницького соціо-культурного проекту Руху та державницького олігархічного проекту партійної та директорської номенклатури УРСР закінчилося повною поразкою Руху. Навіть його відновлення у вигляді «Нашої України» не змінило ситуацію. Але перемога олігархічного проекту тоді обернулася поразкою зараз – і через ті самі важливі аспекти, які просував Рух чи «Наша Україна» – сильна громада з опорою на дрібнобуржуазний середній клас, сильна національна культура, сильна армія для протистояння з Росією.

Отже, нинішня складна ситуація в Україні має в своїй основі важливу інтегральну причину – недооцінку соціо-культурного державницького проекту Руху. Замість того, щоб інтегрувати рухівський державницький проект як велику частину державницького олігархічного проекту, партноменклатура та радянський директорат відкинув його. Більше того, навіть сьогодні ця масштабна історична помилка не переосмислена тодішнім правлячим класом.

23 июл. 2016 г.

Как Московский Крестный Ход с дороги сбилс

Как Московский Крестный Ход с дороги сбился: в "Украинской" "православной" "церкви" Московского патриархата, видимо, забыли где сидит Путин и пошли искать его по всей Украине. Но не получив должного отпора, ряды потенциальных жертв дорогой сильно проредели.

Тем не менее, украинские силовики и активисты предупреждают: вместе с походом фанатиков московского патриархата Лубянка готовит провокации в Украине. Возможно и кровавые. Задача официального Киева и всех нас, украинцев, противостоять этой технологии, когда прикрываясь именем Христа в столицу организованно ведут толпу, среди которой находятся ярые украинофобы, адепты имперского руцкагамира, террористы, боевики, работники спецслужб соседнего государства. Весь этот шабаш широко рекламируют прокремлевские СМИ и телеканалы экс-регионалов, ТРК Украина Ахметова, Интер Фирташа/Левочкина и т.д.

Отдельной темой в возможных провокациях стоят ура-патриоты. Возмущения украинцев гундяевским шабашем оправданы и понятны, однако мы не можем идти на открытое противостояние с фанатиками пятой колонны. Любые противостояния и беспорядки отрицательно отразятся на имидже европейской Украины в мире.

22 июл. 2016 г.

Наша оценка т.н. "Волынской резни"

ВО "Свобода" засуджує ухвалення Сеймом Польщі резолюції про встановлення 11 липня національним днем пам'яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами (ОУН-УПА) щодо громадян Другої Речі Посполитої.

Розцінюємо цей відверто ворожий щодо України крок як підлий удар ножем у спину нашій нації, яка третій рік збройно протистоїть московському агресору. Такими рішеннями польський політикум руйнує не лише добросусідські відносини між нашими країнами, а нищить будь-яку можливість спільно протистояти московському імперіялізму, у планах якого – загарбання наших держав та підкорення наших націй. Польські політики свідомо нагнітають польсько-українське протистояння, в якому можливий лише один переможець – Росія. Вони забули слова Пілсудського про те, що немає вільної Польщі без вільної України. Тому уявна перемога над українцями у минулому обернеться на серйозну поразку для Польщі у майбутньому.

Вважаємо, що подібна оцінка польсько-українського конфлікту середини ХХ століття та національно-визвольної боротьби українців у ХХ столітті є маніпуляцією історією та наругою над українською національною пам'яттю. Кинуті українцям звинувачення є абсурдними і нікчемними з точки зору міжнародного права.

Польсько-український конфлікт 1943 року на Волині був розв'язаний польською стороною, що не хотіла визнавати за українцями права бути господарями на своїй землі, планувала відродити після війни свою колоніяльну імперію і прагнула не допустити самовизначення української нації на західноукраїнських землях. Усенародний опір польським окупантам дозволив Волині уникнути трагічної долі Холмщини, Надсяння і Підляшшя, де українців знищили та вигнали зі своїх етнічних земель. Завдяки активним діям воїнів УПА вдалося захистити від спалення польськими військовими загонами сотень волинських сіл, а волиняни уникнули долі українців, які стали жертвами операції "Вісла".

Для кожного з нас Українська Повстанська Армія – єдина організована збройна сила, яка за відсутности української держави стала на захист українців супроти насильства і терору німецького, совєцького та польського окупаційних режимів. Нині значна частина українських воїнів, які захищають від московської агресії не лише східно-українські землі, але й цивілізаційні межі Европи, вважає себе послідовниками ОУН-УПА.

Намагання звести польсько-український конфлікт середини ХХ століття до геноциду над поляками – це частина спланованої у Кремлі кампанії щодо дискредитації України на міжнародній арені, в якій задіяні недалекоглядні польські політики або агенти впливу Москви. Саме Кремль інспірував польсько-українське протистояння під час Другої світової війни, саме Кремль у часи Януковича через своїх агентів впливу з Партії регіонів та Компартії розігрував в Україні карту так званої волинської різні, і саме Кремль сьогодні підживлює імперіялістичні та реваншистські настрої в Польщі, нагнітаючи антиукраїнську істерію.

Ця антиукраїнська резолюція була б неможлива, якби українська влада не принижувалася, стаючи на коліна перед пам'ятниками з брехливими написами, а твердо, активно і послідовно стояла на захисті українців – жертв багатовікової шовіністичної агресивної політики з боку колоніяльної держави Річ Посполита.

Українське суспільство не мовчатиме і адекватно відреагує на провокативні дії польського політикуму, який зазіхає на українську гідність, принижуючи наших Героїв.
(Заява З’їзду ВО «Свобода» (21.07.2016) щодо резолюції польського Сейму у справі Волинської трагедії)

Respuesta al artículo del diario “El Español”, del Jefe Nacional de La Falange, Manuel Andrino

Este es un claro ejemplo del “trabajo sucio” que la prensa manipulada del sistema lleva haciendo contra los falangistas desde aquellos lejanos años de la llamada “transición”, e incluso desde antes, para levantar un muro de silencio en torno a nosotros y si eso no les es suficiente, pues a manipular, a mentir y a difamar, que “algo queda”.

Que el periodista allí presente y que suponemos firma esta “crónica” no se entera o no se quiere enterar de nada, es más que obvio, y que también miente, aún lo es mas.

A pesar de tener grabada, supongo, la entrevista que me hizo a través del teléfono, se inventa palabras que yo no pronuncié y las que hice, no las refleja, porque no les interesa cuando hablamos de la JUSTICIA SOCIAL, de la NACIONALIZACIÓN DEL CRÉDITO, de la verdadera LIBERTAD e INTEGRIDAD del HOMBRE, de nuestra postura inamovible hacia las consecuencias nefastas desde nuestra entrada en la U.E. o en la OTAN, etc. etc. Por inventarse, hasta donde nací: dice en “Vallecas”, como si no hubiera más barrios obreros en Madrid, que el citado.

Como tampoco le interesó parte del discurso de nuestro camarada Miguel Valenciano, hablando de quién implantó las verdaderas políticas sociales en España, con las pagas extraordinarias, las vacaciones retribuidas, el descanso dominical, el seguro de desempleo, la seguridad social, etc., etc., y que no fueron otros que los falangistas que lo hicieron desde dentro del Régimen anterior, a pesar de no ser un Régimen falangista, como todos sabemos, o deberíamos.

Como tampoco menciona y esconde en su “crónica”, a pesar de estar allí presente, como los esbirros del sistema, o sea, la policía mandada por la hija del alcalde falangista de Burgos, (la delegada del Gobierno en Madrid), intentó impedir la celebración del acto, por no “tener conocimiento del mismo”, algo un poco estúpido e imbécil, porque, entonces: ¿Qué hacían allí pelando la pava?.

Fdo.: Manuel Andrino

Jefe Nacional de La Falange

Artículo referido aparecido en el diario “El Español”: http://www.elespanol.com/espana/20160720/141486783_0.html

15 июл. 2016 г.

Алина Витухновская: Сегодняшний теракт во Франции — есть жирная, кроваво-красная точка в истории европейской социал-демократии

Сегодняшний теракт во Франции — есть жирная, кроваво-красная точка в истории европейской социал-демократии — модели послевоенного общественного устройства, просуществовавшей порядка 70-и лет. Попытка объединения абсолютно разных культур с помощью грубого перемешивания, производимая под надзором «полиции мыслей», как института пресловутой толерантности — потерпела чудовищное фиаско.

Множественные предвестники недавних страшных событий были пренебрежительно проигнорированы правительствами целого ряда европейских стран, что в свою очередь, позволяет говорить о целенаправленной политике подавления, осуществлявшейся в отношении Европы, производимой хлынувшими в неё малоконтролируемыми миграционными потоками как издержками современного, глобального мироустройства.

При этом стоит отметить, что глобализм как свершившийся факт есть потенциально открытая к изменениям модель, но никак не монополизированное отдельными субъектами поле, созданное исключительно для сохранения статус кво его постоянных владельцев. Именно поэтому, свежие политические силы, вступая в глобализированную среду, без сомнения должны максимально учесть весь печальный опыт её предыдущих преобразований.


9 июл. 2016 г.

НА ФАБРИКУ ПУТИНСКИХ ТРОЛЛЕЙ НАДЕЛИ ГОРЯЩУЮ ПОКРЫШКУ

В ночь на 8 июля в Петербурге была подожжена покрышка у входа в бизнес-центр на Савушкина, 55.

В этом здании расположена знаменитая «фабрика троллей» олигарха-ресторатора Евгения Пригожина. Отсюда ведётся пропаганда путинизма, клевета против российской оппозиции, антиукраинская истерия. 

Недавно «пригожинские» избили двух оппозиционных блогеров и сожгли машину оппозиционно настроенной петербурженки. Они давно вызывают сильное раздражение в городе, но конкретный ответ, насколько известно, получили впервые.

В последнее время Пригожин переживает трудные времена из-за конфликта с петербургским Управлением ФСБ. Однако вряд ли его офис пытались поджечь чекисты.

Скорее это акция местного «бандеровского подполья», которое уже отметилось серией подобных поджогов и нападений. Организация называет себя «Движение славянского освобождения Русский Майдан» (Движение СОРМ) и поддерживает связи с украинскими национал-революционными организациями.

Скорей всего, «тролли» попытаются скрыть происшедшее. И, вероятно, добьются своей ложной скромностью более жёстких действий.

5 июл. 2016 г.

Волонтёры освобождения

2016-й — юбилейный год мирового антикоммунизма. 7 ноября — именно так, в этом особый шарм — будет праздновать свой полувек Всемирная антикоммунистическая лига. Два месяца назад отмечено 70-летие Антибольшевистского блока народов. Месяц назад — треть века Интернационала сопротивления. А два десятилетия назад, в 1996 году, АБН самораспустился — за выполнением исторической миссии. Дело было сделано.

О ВАКЛ мы ещё много услышим осенью. А вот АБН и ИС пора вспомнить сейчас.

Разные, очень разные были это люди. Боевики и «ботаники». Солдафоны и интеллектуалы. Отмороженные террористы и стеснительные интеллигенты. Откровенные национал-социалисты и убеждённые либерал-демократы. Здоровенные амбалы и тщедушные очкарики. Военные, оперативники, бандиты. Писатели, художники, поэты. Их преследовали, иногда отстреливали поодиночке. А они на мелочи не разменивались — грохнули весь СССР вместе с мировой коммунистической системой.

«Цели заветной высь»

Антибольшевистский блок народов (АБН) учредился в Мюнхене 16 апреля 1946 года. Только что окончилась Вторая мировая война. Новые сотни тысяч отправляются в лагеря и на спецпоселения, тысячи встают пули. Пространство до Эльбы отсечено «железным занавесом» под евроГУЛАГ. Багровые тени легли на Восточную Азию. Запад тем временем фанатеет от дядюшки Джо. Мало кто прислушивается к одинокому голосу Черчилля, доносящемуся из Фултона.

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>
Рейтинг@Mail.ru