Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интеграция

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

10 авг. 2017 г.

Олена Семеняка: "Новий рівень" націоналізму як революційний принцип

Займаючись теорією (у академічних студіях) і практикою "консервативної революції" або "революції справа" на посаді міжнародного секретаря спершу Правого Сектора, потім Національного Корпусу, я звикла виглядати "адвокатом диявола" незалежно від того, в якій фазі - революційній чи еволюційній - наразі перебуває націоналістичний рух. У надзвичайно стислий термін, мені доводилось продукувати відповіді на питання у діапазоні від "чому підсмажений Беркут чи одеський першотравень - це вина самих підсмажених" до "що забув Береза у Правому Секторі або Зварич в Азові".

Не виступаючи справжнім апологетом такого роду аномалій чи закономірностей, у світлі дискусії Крука та Доктора (https://www.facebook.com/kkravchenkom/posts/117569708893228) шкодую тільки про те, що ми так і не видали збірку матеріалів круглого столу на тему "Революція чи еволюція", який пройшов 3 лютого 2016 р. в офісі ЦК АЗОВ >>> . Підозрюю, що автори уже й самі не пам'ятають, що на ньому говорили - втім, продовжуючи втілювати обрану стратегію подальших дій після Майдану.

Не хотілося би забазарювати суть дискусії, але рефреном круглого столу вже тоді було визнання вибору між "революцією" й "еволюцією", "антисистемністю" й "ентризмом" завузьким. Виходячи з помилки Зимової Революції, яка так і не породила потрібний кадровий потенціал, подарувавши владу "опозиції", ми дійшли висновку про те, що підготовка до цілком можливого революційного сценарію за нинішніх умов збігається з еволюційним.


Зацитую текст керівника ідеологічно-пропагандивного блоку Миколи Кравченка: "Втім, як революційна, так і еволюційна перспективи для країни не можливі без наявності чітких державницьких орієнтирів і організаційних структур, здатних на реалізацію цих самих орієнтирів. Тож, на даному етапі варто визнати той факт, що підготовка як до еволюційного, так і до революційного сценарію подій з огляду на поточний момент є до дрібниць тотожною.
...«Дієвий» напрям має являти собою систему координації структур на місцях і поширення закликів до певних дій у зрозумілому для широких мас форматі (що передбачає передусім розбудову мережі каналів інформування). Перевага у донесенні має віддаватися насамперед пасіонарним категоріям – волонтерам, добровольцям, молоді, фронтовикам.
Окремим питанням в цьому напрямі, на якому варто наголосити, є утворення у добровольчих та мінімально патріотично забарвлених військових чи воєнізованих підрозділах служб ідеологічного забезпечення на зразок Хорунжої служби, яка вже розпочала свою роботу в полку «Азов».
...Другий із зазначених напрямів в організаційній площині має утворити не менш складну структуру. Це не партійна політрада і не форум інтелектуалів-теоретиків, а продукуючий і координуючий (здатний не тільки розробити, але й довести до впровадження) орган, що сполучає знавців-аналітиків та кризових управлінців-модернізаторів. Він не просто розробляє моделі функціонування окремих галузей і сфер життєдіяльності суспільства, але й організує апробацію, впровадження і постановку роботи цих моделей. Як в армійських структурах існує центр бойового управління, так і перед таким органом має стати завдання стати центром управління перебудовою суспільства. Саме таке середовище я маю надію почне творитися від сьогоднішнього круглого столу."

Справді, цілком можливо уявити, як Національний Корпус, "не дібравши" більшості на виборах, ініціює "перепідрахунок голосів" на вулиці, що плавно перетікає в черговий Майдан, тільки з у стократ більшими людським, медійними й (пара)мілітарними можливостями, ніж раніше. Сказати, що цей другий напрямок уже цілком реалізований, важко, але це інше питання, як і питання ідеологічних пріоритетів системи політосвіти для членів руху.

Про те, що опозиція революційних та еволюційних змін втрачає сенс у світі глобальної турбулентності, казав Olexander Maslak: "Звісно, національна держава ще зберігає рудимент, як офіційна «монополія на уживання сили». Але сам державний механізм стає іграшкою у зовнішніх стосовно нього сил – наддержавних структур (ЄС, НАТО, ЄврАзЕС, ОКДБ і т.п.), трансдержавних мереж (ТНК, терористичні та кримінальні мережі) і т.п. Виходячи з цього, держава вже не є єдиним суб’єктом соціальних змін. Соціальні зміни так само виходять за межі звичної лінійної логіки. А як стан соціальної еволюції, так і соціальна революція – це насамперед лінійний процес, який має свої передумови і наслідки саме в логіці поступальних змін (пришвидшених в умовах революційної ситуації)."

Я знайшла цей медіальний чинник між революцією й еволюцією в теорії циркуляції еліт (між "лисицями" та "левами") Вільфредо Парето, розглядаючи війну як соціальний ліфт https://vk.com/wall-72444174_50808. Наша задача - не допустити поглинання "плутократичними" елітами революційних контреліт, що справедливо вимагають щонайменше своєї частки влади. Marko Melnyk слушно додавав, що контреліти, здобувши владу, мають змінити й саму її систему на націократичну.

У завершальному абзаці про українські традиції вертикальної мобільності уважний читач легко розпізнає посилання на "Українську (руську) еліту доби Середньовіччя і раннього Модерну" Олега Однороженка. Адже, як і майстер геостратегічного аналізу О. Маслак, я не мислю категоріями суто "національної революції", і для мене очевидно, що наразі Україна перебуває під рекордно неприкритим іноземним управлінням. Не тільки тому, що при владі опинилася "опозиція". І те, й інше - наслідок низького рівня політичної освіти націоналістичних кадрів та українців у цілому, особливо в площині міжнародної співпраці.

Не скажу, що це проблема винятково українців. Спілкуючись з нашими польськими союзниками, що прибули на переговори щодо подальших спільних дій, я переконуюся у дзеркальності ідеологічних та ментальнісних проблем українського та польського націоналістичного рухів. За їхнім зізнанням, там також має місце недооцінка якісної політичної освіти, нерозуміння вигід міжнародної співпраці й страх грати геополітичну другу скрипку, упевненість у тому, що Польща / Україна при нагоді "відкусить" територію сусіда, сприйняття національних міфів одне одного як адресного випаду проти сусіда, тобто, по суті, побутовий рівень мислення з його життєвою, точніше, історичною "правдою".

Саме цим Національний Корпус є привабливим не тільки у моїх очах, а й іноземних однодумців, які з надією спостерігають за його революційним потенціалом передусім в ідеологічному плані. Йдеться саме про подолання хуторянської (яка маскується під націоналізм) та розвиток пан'європейської самосвідомості.

Я згодна з визнаним "поетом революції" Ігорем Гаркавенко у тому, що Інтермаріум і Пан'Європа мають будуватися із низового революційного імпульсу, а не на папері та установчих конференціях. Проте без наукових студій (у нашому випадку це археофутуристичний журнал NOVA, схожий регіональний проект, літклуб "Пломінь" у своїй освітній іпостасі) та дипломатичної співпраці просто не виникне підстав для подолання старої системи з її інерційними популістичними трендами.

Пам'ятаю, який спротив у громадських колах викликала теза Дмитра Яроша про розбудову паралельних державних структур на початку АТО. Більшість зрозуміли це саме як продовження революційного сценарію. Справді, розглядаючи тактику "ентризму" й розбудови "держави в державі" (якої дотримується і відомий рух "Казапаунд Італія"), важко не назвати її "контрсистемною". Скажімо, що пропагував заочний учасник круглого столу, філософ та медіаексперт Святослав Вишинський, коли писав такі слова (див. нижче), - еволюцію чи революцію?

"Створення центрів паралельної реальності передбачає максимальне звільнення і розрив зв'язків із суспільною формацією сьогоднішньої України: ідейна, правова, ресурсна емансипація індивідів, громад, підприємств від змертвілого ладу, який більше не підлягає перетворенню і збереженню. Іншими словами: «покозачення» найбільш пасіонарних і креативних верств, лобіювання їхніх інтересів і можливостей, створення умов їхнього автономного розвитку в рамках деградуючої пострадянської держави, яка не може служити ковчегом українського майбутнього. Амбіції нових людей не обмежені потворною дійсністю і не обтяжені баластом відповідальності за минуле – їхня ефективність безпосередньо залежить від ступеня звільнення від старої системи, в яку вони формально можуть бути інтегровані, але де-факто перебувають за її межами, в реальності «нового магдебурзького права»."

Схожу модель виокремлення нової політичної еліти в усіх суспільних сферах на основі волонтерського принципу запропонував і представник МІПУ Andriy Voloshyn.

Як на мене, ця стратегія - природна реакція на відпрацьовані транснаціональні механізми нейтралізації реальних революційних змін, які загрожують глобальному порядку. Саме про це писав у своїх тезах до круглого столу речник Національного Корпусу й секретар Андрія Білецького Oleksandr Alfyorov, коли підкреслював незвідність революції Майдану до однієї з "кольорових", як її описують у політичних наративах Заходу. У цьому сенсі, важливість "термінологічної дисципліни" обстоював і Петро Вознюк Petro Fedotovych.

Те, що ЦК АЗОВ поставився без ентузіазму до тогочасного потенціалу "Майдану-3", пояснюється зовсім не переходом на охоронницькі позиції. "Державницький" чи "елітарний" націоналізм, потребу в розвитку якого підкреслював під час дискусій О. Алфьоров, сходить до європейського феномену "революції справа", що ставить за мету повалення старого й створення нового меритократичного ладу, знімаючи де-факто нове ліве протиставлення системності й антисистемності. Тому, на його думку, "держава має спиратись на революційні сили як на єдиний гарант незалежності. В сучасних умовах ситуація переможеного переможця народжує нову хвилю консервативно-традиціоналістичного напрямку, що можна подекуди порівняти з Італією поч. ХХ ст.". Або, і це на мою думку, з інтелектуальною кузнею німецької "консервативної революції" (1918-1932), яка разом з системністю / антисистемністю зробила другорядним і протиставлення лівого й правого, поставивши на перше місце археофутуризм та "модернізацію справа".

Словами речника Національного Корпусу Едуард Анатолійович Юрченко ("Еволюційна тактика та стратегічна революційна мета"), "ми дозволимо собі бути революціонерами та консерваторами, повстанцями та носіями порядку, аристократами та вождями народних мас. Головне зберігати магістральну мету: від революції національної до революції націоналістичної, від революції націоналістичної до реставрації Традиційного Порядку!"

Також звучали пропозиції сприймати політичний розвиток руху як продовження революції: "Тому потрібно висунути принцип «Революція – це ми». Це дозволить уникнути спокуси популістської риторики, що «ми працювали, а вони все загребли». Якщо революція це ми, значить події 2014 – це далеко не фінал, а всього лише фаза. Фінал – це досягнення мети (націократія)" (Денис Вихорев).

Тож особисто мене турбує не стільки те, що система просто проковтне таких гнучких революціонерів, скільки те, що ми не зможемо повною мірою скористатися можливостями еволюційної фази, як свого часу змарнували революційний "кайрос". Напрямок руху до "нового рівня", як на мене, обрано правильно, проблема лише в нестачі кадрів та механізмів для зворотного контролю його реальної, а не декларативної реалізації.

Це не лише моя думка, а позиція усіх залучених в інтелектуальні проекти Національного Корпусу, для яких очевидна недостатність принципу "морального авторитету" для ефективного розвитку організації. Наша програма-максимум на даному етапі - це створення вільного університету принаймні для активної меншості націоналістичного руху та регіонального фонду інновацій спільно з науковими інституціями.

Я вірю в те, що за певним порогом спрощення (рівень агіток) політосвіта просто втрачає сенс, а половинчаста реалізація призводить лише до втрати часу і ресурсів та втоми від імітації діяльності. Знову-таки, умовний "козак Гаврилюк" в Раді як досягнення - це та точка, в якій зустрічаються популістичні напівміри як революційної, так і еволюційної стратегії розвитку націоналістичного руху, які насправді є саботуванням цього розвитку. І це мені здається значно амбітнішим і складнішим завданням, ніж, наприклад, захоплення Ради, на порозі чого ми не раз стояли в буремному 2014-му році.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>
Рейтинг@Mail.ru